Відкрити головне меню

Морін Паула О'Салліван (англ. Maureen O'Sullivan, 7 травня 1911(19110507) Бойл, Роскоммон — 23 червня 1998 Скоттсдейл, Аризона) — перша ірландська акторка, що стала американською зіркою — подружка Тарзана та мати Мії Ферроу.

Морін О'Салліван
англ. Maureen O'Sullivan
англ. Maureen O'Sullivan
Maureen.jpg
Ім'я при народженні Морін Пола О'Салліван
Народилася 17 травня 1911(1911-05-17)
Бойл Роскоммон
Ірландія Ірландія
Померла 23 червня 1998(1998-06-23) (87 років)
Скоттсдейл, Аризона
Flag of the United States.svg США
  • гострий інфаркт міокарда
  • Національність ірландка
    Громадянство Flag of the United States.svg США
    Діяльність акторка
    Alma mater Woldingham School[d]
    Роки діяльності 1930—1994
    Чоловік Джон Ферроу(1936—1963), Джеймс Кушинг(1983—1998)
    Діти Майкл Дем'єн,
    Патрік Джозеф,
    Марія де Лурдіс (Міа Ферроу),
    Джон Чарлз,
    Стефанії,
    Пруденс,
    Тереза ​​Магдалена.
    IMDb ID ID 0001577

    Морін О'Салліван
    англ. Maureen O'Sullivan
    у Вікісховищі?

    Зміст

    ЖиттєписРедагувати

    Морін Пола О'Салліван народилася у Бойл, графство Роскоммон, Ірландія 17 травня 1911 в сім'ї Мері Ловатт (уродженої Фрейзер) та Чарльза Джозефа О'Саллівана, офіцера Ірландського полку Британської армії «Коннот-Рейнджер», який брав участь у Бурській та Першій світовій війнах. Морін О'Салліван навчалася у монастирській школі Дубліна, а потім в монастирі «Святого серця» в Роеґемптоні в Лондоні. Однією з її однокласниць була Вів'єн Лі. Закінчила Морін свою освіту в школі у Франції. Повернувшись до Дубліна, вона почала працювати з бідними.

    Кар'єра кіноактриси у Морін О'Салліван почалася, коли вона зустріла режисера Френка Борзеджа, який відразу влаштував їй проби для участі у фільмі студії «20th Century Fox» «Пісня в моєму серці» (Song o 'My Heart, 1930). Вона цю роль отримала, а її партнером був ірландський тенор Джон МакКормак. Потім у супроводі своєї матері вона відправилася в США для завершення зйомок у Голлівуді. Там її примітили, і вона знялася в 6 фільмах студії «Fox» і ще в 3-х фільмах інших студій. А у 1932 році Морін підписала контракт з медіакомпанією Metro-Goldwyn-Mayer. Після декількох ролей Морін була запрошена Ірвінгом Талбергом для виконання ролі Джейн Паркер у пригодницькому екшні «Тарзан, людина-мавпа». Так вона стала партнеркою Джонні Вайссмюллера, з яким вона вже була знайома, наприкінці 1930-х у Вайссмюллера та Морін О'Салліван був короткий роман. Всього Морін О'Салліван зіграла Джейн у 6-ти картинах.

    Морін О'Салліван стала однією з найбільш популярних актрис амплуа «інженю» протягом усіх 1930-х років, знявшись у ряді фільмів з іншими зірками. «Тонка людина» (1934) — вона знялася з Вільямом Павеллом та Мирною Лой. «Девід Копперфілд» (1935), «Анна Кареніна» (1935) — з Гретою Гарбо і Фредріком Марчем. «Янкі в Оксфорді» (1938) — з Робертом Тейлором і Вів'єн Лі. «Гордість і упередження» (1940) — з Лоуренсом Олів'є і Грір Гарсон. «Мейзі була леді» (1941) — з Енн Сотерн. Морін була фавориткою Ірвінга Талберга та Луїса Барта Майера на MGM і на неї будувалися в майбутньому великі плани, але все обірвалося з раптовою смертю Талберга, який помер у 37 років від пневмонії в 1936 році, що, загалом-то, розхолодило Майера в реалізації її як зірки і незабаром вона була зведена до просто романтичних ролей. І все-таки деякі біографи визнають «Тарзаніаду» як один з найбільш пам'ятних серіалів, коли-небудь знятих і більшість говорять про те, що ці фільми не були б настільки успішними, якби не збіглося настільки багато складових: будь то вчасно знайдений сюжет, фірмовий клич Тарзана, дресирування тварин, підбір акторів, не кажучи вже про ніжній красі Морін О'Салліван. Однак, знявшись в останній своїй ролі Джейн «Пригоди Тарзана в Нью-Йорку» (1942), вона розуміє, що виросла з ролі Джейн і втомилася від неї. Вона просить студію MGM звільнити її від контракту, посилаючись на те, що вона повинна доглядати за чоловіком, який нещодавно покинув військово-морські сили з тифом.

    У 1949 році Морін О'Салліван повертається на великий екран і з'являється у фільмі «Paramount Pictures» «Великий годинник», режисером якого був її чоловік. Потім вона продовжує з'являтися в окремих фільмах, знятих чоловіком і на телебаченні. У 1960 році вона думає, що назавжди закінчила з кінокар'єрою, можливо почасти, на її рішення вплинула роль Міммс у фільмі «The Tall T[en]», яка їй не сподобалася. Однак ірландський трагік Пет О'Брайен запросив її взяти участь у літній акції відкриття у 1961 році «A Roomful of Roses». Це призвело до того, що вона поринула зовсім в інше життя, зовсім не кіно, і вона грала у виставі «Never Too Late» з Полом Фордом, а надалі з цим спектаклем вона дебютує на Бродвеї. Незабаром, після того як вона дебютувала на Бродвеї, її чоловік помер в результаті серцевого нападу, вона якраз була в Нью-Йорку, коли це сталося з ним у Беверлі Гіллз. Це була трагедія для О'Салліван, оскільки раніше в 1958 вона вже втратила свого старшого сина Майкла, який загинув в авіакатастрофі в Каліфорнії (розбився на літаку, коли брав уроки, щоб навчитися літати). Щоб відволіктися від болю немає кращих ліків, ніж робота. І Морін після смерті чоловіка зважилася знову на зйомки. Вона деякий час була на «NBC» у передачі «Today Girl», потім знялася в кіноверсії «Ніколи не пізно» (1965) для «Warner Brothers». Деякий час вона стала виконавчим директором «Wediquette International», компанії, що надає весільні послуги. Коли її дочка Міа Ферроу стала зніматися у Вуді Алена (до речі, їх пов'язували і довгі романтичні відносини), Морін О'Салліван знялася і в фільмі «Хана і її сестри» (1986)[3], граючи мати Міа. Вона також зіграє важливу роль у фільмі «Пегі Сью вийшла заміж» (1986), та знімається разом з Кетлін Тернер і Ніколасом Кейджем у науково-фантастичному фільмі «Вигнанці» (1987). У 1994 році Морін О'Салліван разом з Робертом Вагнером та Стефанії Пауерс знялася для телебачення у популярному щотижневому детективному серіалі «Подружжя Гарт».

    Померла Морін О'Салліван у віці 87 років від ускладнень, після операції на серці в Скоттсдейл, штат Аризона. Похована вона на кладовищі «Most Holy Redeemer Cemetery» Нью-Йорк, в рідному місті її другого чоловіка.[4]

    Морін О'Салліван удостоєна іменної зірки у 1990 році на Голлівудській Алеї Слави на Голлівуд-бульвар 6541.

    Сім'яРедагувати

    Морін О'Салліван пропадає з екранів на 6 років, йде з шоу бізнесу, і не тому, що популярність її впала. Вона зробила свій вибір, що дозволяє їй стати матір'ю і гарною дружиною. Заміж вона вийшла 12 вересня 1936 за письменника, а пізніше і заслуженого режисера Джона Ферроу, котрий народився в Австралії, та прожила з ним у шлюбі аж до його смерті у січні 1963 року. Потім протягом 20 років Морін була вдовою і тільки в серпні 1983 року вийшла заміж за Джеймса Кушинга і прожила з ним 15 років, аж до своєї смерті. Не завжди легко піти від прибутковою кар'єри, але вона це робить для того, що б присвятити більше часу чоловікові. Вона, однак, не повністю йде на пенсію; Морін ще знайде час для того, щоб час від часу з'являтися в кіно, або на телебаченні, або на сцені. З Джоном Ферроу у них було семеро дітей: Майкл Дем'єн, Патрік Джозеф, Марія де Лурдіс (Міа — стала згодом відомою актрисою Міа Ферроу), Джон Чарлз, Стефанії, Пруденс і Тереза ​​Магдалена Ферроу. Старший син Морін, Майкл, загинув у автокатастрофі в Каліфорнії, а після смерті першого чоловіка кар'єра актриси просто перестала розвиватися.

    ПриміткиРедагувати

    ПосиланняРедагувати