Морозов Микола Григорович
Морозов Микола Григорович (нар. 28 серпня 1941 року) — заслужений тренер СРСР і РРФСР, тренер збірної СРСР з велоспорту, яка перемогла на XXII Олімпійських іграх в 1980 році.[1]
| Морозов Микола Григорович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Громадянство |
 Росія | |||
| Народження |
28 серпня 1941 року радгосп Іркутського району Іркутської області | |||
| Спорт | ||||
| Вид спорту | велоспорт | |||
| Спортивне звання | Заслужений тренер СССР, РСФСР | |||
| Команда | "Катюша" | |||
| Участь і здобутки | ||||
| Особисті рекорди | 15 велогонок Джиро д’Італія, 7 шосейних велогонок — Тур де Франс, 15 шосейних гранд-турів — Вуельта (Іспанія) | |||
| ||||
Життєпис
ред.Народився 28 серпня 1941 року в радгоспі Іркутського району, Іркутської області. У 1949 році, в зв'язку з рекомендацією лікарів за станом здоров'я батька, сім'я переїжджає в Сочі. Там закінчив середню школу №9 ім. Миколи Островського.[2]
У той час почав цікавитися велоспортом, тому що в м.Сочі щовесни проходили відбіркові змагання з Велогонок світу, Прага-Варшава-Берлін.[3]
Освіта
ред.У 1959 році вступив до Ленінградського інституту фізичної культури і спорту ім. П. Ф. Лесгафта на спортивний факультет. Але пізніше Микола Григорович залишив велоспорт і продовжив навчання в іншому ВНЗ. Тоді мама Морозова важко захворіла і він був змушений покинути навчання і повернутися в Сочі.[3]
Кар'єра
ред.Почав працювати тренером в міській раді ДСТ "Спартак" після повернення в Сочі і знову повернувся до велоспорту. Брав участь у міських, союзних змаганнях, спартакіадах народів і чемпіонатах країни з велоспорту.
1965-1966 р.р. — член збірної команди СРСР з велоспорту.
1971 рік — тренер ДЮСШ №1 в м.Сочі.[4]
1974 року — отримав запрошення в збірну команду СРСР помічником головного тренера В. Капітонова, а потім був затверджений тренером збірної, в якій пропрацював до розпаду СРСР. З командою брали участь в Олімпійських іграх у Монреалі, Москві, Сеулі, але не були в Лос-Анджелесі (1984 г.) через бойкот США Олімпійських ігор в Москві (1980 г.).[5]
1989-1990 р.р. — тренер першої професійної радянської команди ALFA LUM (Сан Марино). 1989 рік — радянська команда приймає старт на чемпіонаті світу в Шамбері, Франція. Це сталося вперше в історії вітчизняного спорту. Головним тренером був італієць, а Микола Григорович був делегований в цю команду відповідальним від радянської сторони.
1991 рік — після розпаду Радянського Союзу залишається в Італії і укладає контракт з командою CARRERA.
1995 рік — отримав запрошення від Дмитра Конишева стати масажистом-тренером в команді і продовжив представляти РФ на Чемпіонаті світу і Олімпійських іграх.[6]
"Катюша"
ред.Після пекінської Олімпіади керівництво Федерації велоспорту пропонує Морозову очолити континентальну команду «Катюша».[3]
Команда виступала на всіх чемпіонатах світу, а також на Олімпійських Іграх цього періоду під керівництвом Миколи Григоровича і займала призові місця.
Винятком стали лише 1999 і 2000 роки, коли Морозов разом з Сергієм Гончаром представляли збірну України у 1999 році Чемпіонаті світу у Іспанії (2 місто), на Олімпійських Іграх в Сіднеї 2000 рік (9 місце) , та Чемпіонаті світу у Франції (1 місце).
2009 рік — головний тренер континентальної велокоманди "Катюша".[7]
2010 - 2012 р.р , 2014 рік — головний тренер континентальної команди "Ітера-Катюша".
2013 рік - спортивний директор проконтинентальної команди "Русвело".
У 2015 році був частиною тренерської ради збірної команди Росії з велоспорту-шосе.
Команди після 1991 року
ред..jpg)
З 1991 року працював в наступних відомих командах:
- CARRERA (Італія)
- AKI-SAFI (Монте-Карло)
- SAFI (Італія)
- LIQUIGAS (Італія)
- TENAX (Італія)
- FASSA BORTOLO (Італія)
- GEROLSTEINER (Німеччина)
- ASTANA (Іспанія - Казахстан)
- ITERA - KATUSCA
- РУСВЕЛО (Росія)[8]
- ITERA (Росія)
Досягнення
ред.
- 1 місце - Олімпійські ігри 1976 р., командні перегони 100 км.
- 1 місце - Чемпіонат світу 1977 р., 1983 р., 1985 р., командні перегони.
- Отримав звання "Заслужений тренер РРФСР" (1979)
- 1 місце - Олімпійські ігри 1980 р., командні перегони, 1 та 3 місце індивідуальні перегони разом с В. Капітоновим та В. Соколовим.
- Заслужений тренер СРСР (1980)
- За підсумками Олімпійських Ігор в 1980 році визнаний кращим тренером країни і нагороджений золотою медаллю "Кращий тренер СРСР"[9]
- За період участі в командах провів 15 велогонок Джиро д'Італія, 7 шосейних велогонок — Тур де Франс, 15 шосейних гранд-турів — Вуельта (Іспанія)
- 1 місце - Чемпіонат світу 2012 р., індивідуальні перегони на час.
- Взяв участь у підготовці до 7-ми Олімпійських ігор
Примітки
ред.- ↑ Москва 1980 | Олимпийские игры | Спортивная Россия. www.infosport.ru (рос.). Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 18 березня 2021.
- ↑ Там Х. Огневые сооружения Севастопольского Оборонительного Района 1941 г.: анализ характеристик и проблем. Исторический журнал: научные исследования. Т. 3, № 3. 2018-03. с. 78—88. doi:10.7256/2454-0609.2018.3.26310. ISSN 2454-0609. Процитовано 18 березня 2021.
- ↑ а б в Иванова, Юлия. Морозов: распад СССР для меня стал трагедией. www.championat.com (рос.). Процитовано 18 березня 2021.
- ↑ МБУ ДО «Детско-юношеская спортивная школа № 1» г. Сочи. xn--23-kmc.xn--80aafey1amqq.xn--d1acj3b. Процитовано 18 березня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Тренеры В. М. Соколов и Н. Г. Морозов о задачах на будущее (Велоспорт / Информация) - Cnopm.ru. www.cnopm.ru. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 18 березня 2021.
- ↑ Колыванова, Марина. ВелоСочи. SCAPP (ru-RU) . Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 18 березня 2021.
- ↑ sport_rekord (May. 4th, 2012). Велоспорт шоссе. Александр РЫБАКОВ: Главное - это работа на уход. Спортивные рекорды. Процитовано 18 березня 2021.
- ↑ Российский велоспорт: время перемен. Новости велоспорта на VeloLIVE (рос.). Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 18 березня 2021.
- ↑ Перспектива — побеждать | История велоспорта. www.velorider.ru. Процитовано 18 березня 2021.