Монжита чорновуса
| Монжита чорновуса | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Nengetus cinereus (Vieillot, 1816) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Tyrannus cinereus Vieillot, 1816 Xolmis cinerea (Vieillot, 1816) Xolmis cinereus (Vieillot, 1816) Tyrannus nengeta Swainson, 1826 Taenioptera holospodia P.L. Sclater, 1887 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Монжи́та чорновуса[2] (Nengetus cinereus) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Південній Америці. Раніше цей вид відносили до роду Монжита (Xolmis), однак за результатами молекулярно-генетичного дослідження, результати якого були опубліковані у 2020 році, він був переведений до відновленого монотипового роду Чорновуса монжита (Nengetus)[3][4][5].
Опис ред.
Довжина птаха становить 23 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова і верхня частина тіла попелясто-сірі. Над очима широкі білі "брови". Крила чорні, біля основи махових пер біла пляма, помітна в польоті. Хвіст чорний, стернові пера на кінці білі. Горло біле, під дзьобом чорні "вуса". Груди сірі, живіт білуватий. Райдужки червоні.
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[6]
- N. c. cinereus (Vieillot, 1816) — південний Суринам (Сипалівіні), східна Бразилія (від Амапи і Мараньяну на південь до Ріу-Гранді-ду-Сул), північно-східна Аргентина (Місьйонес), Уругвай;
- N. c. pepoaza (Vieillot, 1823) — крайній південний схід Перу (схід Мадре-де-Дьйос), Болівія, південно-західна Бразилія (південь Мату-Гросу-ду-Сул), Парагвай і північна Аргентина (на південь до Тукумана і північно-східного Буенос-Айреса).
Поширення і екологія ред.
Чорновусі монжити мешкають в Бразилії, Суринамі, Перу, Болівії, Аргентині, Парагваї і Уругвай. Вони живуть в саванах серрадо, на сухих і вологих луках (зокрема на заплавних), на пасовищах, поблизу людських поселень. Зустрічаються на висоті до 1200 м над рівнем моря. Живляться комахами, яких ловлять в польоті або на землі. Гніздо відкрите, чашоподібне, робиться з гілочок і стебел, встелюється корінцями, пір'ям і пухом, розміщується на дереві. В кладці 2-3 яйця.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Nengetus cinereus.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Chesser, R.T.; Harvey, M.H.; Brumfield, R.T.; Derryberry, E.P. (2020). A revised classification of the Xolmiini (Aves: Tyrannidae: Fluvicolinae), including a new genus for Muscisaxicola fluviatilis. Proceedings of the Biological Society of Washington. 133 (1): 35—48. doi:10.2988/20-00005.
- ↑ Ohlson, J.I.; Irestedt, M.; Batalha Filho, H.; Ericson, P.G.P.; Fjeldså, J. (2020). A revised classification of the fluvicoline tyrant flycatchers (Passeriformes, Tyrannidae, Fluvicolinae). Zootaxa. 4747 (1): 167—176. doi:10.11646/zootaxa.4747.1.7.
- ↑ Areta, Nacho; Pearman, Mark (September 2020). Proposal 885: Revise the generic classification of the Xolmiini. South American Classification Committee, American Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 26 July 2021.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 12 червня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |