Монастир редемптористів (Львів)
Монастир святого Климентія ордену редемптористів — греко-католицький монастир у Львові на вулиці Франка, 56.
| Монастир редемптористів | |
|---|---|
.jpg) | |
| 49°49′53.89″ пн. ш. 24°1′59.01″ сх. д. / 49.83164° пн. ш. 24.03306° сх. д. | |
| Тип споруди | монастир і церква |
| Розташування |  Україна, Львів |
| Належність | Українська греко-католицька церква |
| Адреса | вулиця Франка, 56 |
  Монастир редемптористів (Львів) (Україна) | |
 | |
 Монастир редемптористів у Вікісховищі | |
Ділянка з будинком на тодішній вулиці Зиблікевича, 30 (нині Франка, 56) була придбана Народним Домом. Тут було влаштовано навчально-виховний заклад сестер василіянок, який розміщувався на правах оренди.[1] Протягом 1882–1884 років за гроші, від продажу монастиря в Бучачі Народний дім звів у Львові монастир, а на кошти зібрані комітетом у справах навчального закладу — церкву[2] (обидва — у неороманському стилі, ймовірно за проектом Сильвестра Гавришкевича[3]). Нові будівлі являли собою єдиний блок, вписаний у лінійну забудову вулиці. Оздоблення храму Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці виконано за кошти митрополита Сильвестра Сембратовича. 1900 року Народний дім збудував поруч із монастирем ще одне приміщення[2]. Монастирський комплекс поступово розбудовувався і з часом уже займав ділянку між сучасними вулицями Франка та Кирила і Мефодія. Так зокрема 1926 року коштом митрополита Андрея Шептицького зі сторони вулиці Кирила і Мефодія збудовано гімназію у стилі функціоналізму. Окрім вже загаданих будівель до комплексу належав господарський будинок та сад.[4] Через конфлікт із про-українським керівництвом гімназії, опанований москвофілами Народний Дім відмовився продовжити договір оренди і василіянок 20 вересня 1911 року примусово виселено з приміщень на вулиці Зиблікевича.[5] 1913 року на запрошення митрополита Андрея Шептицького до Львова прибули бельгійські ченці-редемптористи, які прийняли східний обряд і утворили нову гілку ордену. 1937 року для монастиря Шептицький придбав колишні споруди василіянок за 180 тис. злотих. 4 грудня 1937 року отримано канонічне затвердження від генеральної управи. 1938 року виконано ремонт. У радянські часи монастир закрито, а в приміщеннях влаштовано туристичну базу, кафе і готель. Редемптористи зазнали переслідувань, частина з них діяла у підпіллі. На початку 1990-х років приміщення повернуто редемптористам. У монастирі розмістився провінційний уряд Львівської провінції ЧНІ.
Див. також
ред.Примітки
ред.
- ↑ Сіромська Г. М. Фінансово-господарська діяльність «Народного дому» у Львові // Слов'янський вісник (Рівненський державний гуманітарний університет, Рівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університету). — Вип. 10. — 2010. — С. 353—354.
- ↑ а б Сіромська Г. М. Фінансово-господарська діяльність… — С. 354, 355.
- ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст.. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 304. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- ↑ Чень Л. Особливості розпланування монастирських василіянських комплексів // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — № 17, 2007 — С. 29, 30.
- ↑ Сіромська Г. М. Фінансово-господарська діяльність… — С. 357.
Джерела
ред.- Бубній М. Редемптористи візантійсько-українського обряду у Львівській митрополії УГКЦ в 1913—1939 роках. — Львів, 2003. — С. 63—66.