Вікіпедія

Модель відкритої музики

Модель відкритої музики — економічна і технологічна модель музичної індустрії, що розроблена на основі дослідження, проведеного в Массачусетському технологічному інституті. Вона передбачає, що відтворення записаної музики буде швидше сприйматись як послуга, а не як продаж окремих товарів. Очікують, що лише цифрова дистрибуція музичних творів за передплатою, яка підтримує спільне використання файлів без DRM, протистоятиме небажаному масовому поширенню записів. Це дослідження стверджує, що ціна 9$ на місяць за безлімітний обсяг встановила б рівновагу між попитом і пропозицією, але рекомендує 5$ на місяць як довгострокову оптимальну ціну[1].

Починаючи з 2002 року, коли це дослідження було проведено, багато фірм музичної індустрії прийняли низку його положень, і багато музичних сервісів за підпискою прийняли його як основу для своєї біснес-моделі[2][3].

Огляд

ред.

Відкрита модель в музиці постулює п'ять необхідних вимог для діяльності життєздатної комерційної розподільної мережі цифрової музики:

# Вимога Опис
1 Відкритий файлообмін Користувачі повинні мати можливість вільно обмінюватися файлами між собою
2 Відкриті формати файлів Контент повинен поширюватись у відкритих форматах без будь-яких обмежень DRM
3 Відкрите членство Власники авторських прав повинні мати змогу вільно реєструватись, щоб отримувати платежі
4 Відкриті платежі Оплата має прийматися багатьма різними способами, а не всередині закритої системи
5 Відкрита конкуренція Має існувати кілька подібних мереж, які можуть бути пов'язані, але не повинні бути монополією

Відкриту модель в музиці вперше сформулював Шуман Госемаджумдер[en] у своєму дослідження 2002 року «Advanced Peer-Based Technology Business Models»[1] у Школі менеджменту MIT Sloan. Наступного року на неї вже посилались як на модель відкритої музики[4].

Модель пропонує змінити схему взаємодії продавця і споживача на ринку цифрової музики: замість того, щоб розглядати музику як товар, що придбаний в інтернет-магазині, до неї треба ставитись як до послуги, яку надає індустрія звукозапису, де фірми слугують посередниками між виробниками і кінцевими споживачами. Ця модель надає споживачам необмежену кількість завантажень цифрових записів за ціною 5$ на місяць[1] (станом на 2002). Очікують, що застосування цієї моделі принесе підприємствам музичної індустрії дохід більше як 3 млрд$ на рік[1].

Дослідження, яке провів Массачусетський технологічний інститут, показало попит на незалежні програми файлообміну. Оскільки інтерес до певного цифрового контенту високий, і ризик придбати якийсь товар незаконним шляхом низький, користувачі вдаються до послуг таких сервісів як Napster, Morpheus (віднедавна BitTorrent і The Pirate Bay)[1].

Впровадження в індустрії звукозапису

ред.

Деякі експерти пророкують, що впровадження відкритої моделі в музиці спричинить крах системи онлайн-поширення музики на основі технології керування цифровими правами DRM[4][5].

Критики відкритої моделі відзначають, що її впровадження не усуває проблему піратства[6]. Інші заперечували, що це було насправді найбільш ефективним вирішення проблеми піратства[7], оскільки піратство було «неминучим»[8]. Прихильники стверджують, що ця модель є чудовою альтернативою нинішній системі методів боротьби проти обміну файлами, яку використовує індустрія звукозапису[9]. Деякі аспекти цієї моделі були з часом прийняті музичною індустрією та її партнерами:

  • Скасування управління цифровими правами являє собою значний зсув у галузі. У 2007 році Стів Джобс, виконавчий директор компанії Apple, опублікував лист[10], в якому закликав покласти край DRM в музиці. Кілька місяців по тому, Amazon.com запустив музичний магазин mp3-файлів вільний від DRM[11]. Через рік, iTunes Store скасував DRM на більшу частину своїх окремих композицій[12].
  • Оплата була відносно проста, і iTunes Store запропонував подарункові карти, які можна придбати за готівку, з моменту запуску в 2003.
  • 2011 року Apple запустила свій сервіс iTunes Match за моделлю підписки, яка підтримує обмін файлами між власними пристроями користувачів[13]. Тим не менш, ціна передплати — $ 25 на рік — не включає в себе ціну контенту, а кожну композицію досі потрібно купувати окремо з магазину iTunes.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д Shuman Ghosemajumder (10 травня 2002). Advanced Peer-Based Technology Business Models. MIT Sloan School of Management. Архів оригіналу за 13 жовтня 2012. Процитовано 24 жовтня 2015.
  2. ↑ Marco Consoli (3 липня 2014). Spotify, il business folle sbarca a Wall Street. L'Espresso. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 24 жовтня 2015.
  3. ↑ Karol Kopańko (5 червня 2015). Dla użytkowników streaming muzyki jest spełnieniem marzeń, a dla wytwórni - źródłem obaw. Gazeta.pl. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 24 жовтня 2015.
  4. ↑ а б Ruth Suehle (3 листопада 2011). The DRM graveyard: A brief history of digital rights management in music. Red Hat Magazine. Архів оригіналу за 6 червня 2012. Процитовано 24 жовтня 2015.
  5. ↑ Emanuele Lunadei; Christian Valdiva Torres; Erik Cambria (18 травня 2014). Collective Copyright. International World Wide Web Conference 2014. Архів оригіналу за 17 червня 2017. Процитовано 24 жовтня 2015.
  6. ↑ Sungwon Peter Choe (2006). Music Distribution: Technology and the Value of Art in Society. KAIST. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 24 жовтня 2015.
  7. ↑ Andrew Traub (25 листопада 2009). Open music model. US Intellectual Property Law. Архів оригіналу за січень 1, 2011. Процитовано жовтень 24, 2015.
  8. ↑ Yrjö Raivio (4 грудня 2009). Mobile Services and the Internet: A Study of Emerging Business Models (PDF). Helsinki University of Technology. Архів оригіналу (PDF) за 25 квітня 2012. Процитовано 24 жовтня 2015.
  9. ↑ Matěj Myška (December 2007). Flat Fee Music (PDF). Masaryk University Journal of Law and Technology. Архів оригіналу (PDF) за 18 липня 2011. Процитовано 24 жовтня 2015.
  10. ↑ Steve Jobs (6 лютого 2007). Thoughts on Music. Apple Inc. Архів оригіналу за жовтень 22, 2015. Процитовано жовтень 24, 2015.
  11. ↑ Marshall Kirkpatrick (25 вересня 2007). Amazon MP3 Launches DRM-Free Music Store. ReadWriteWeb. Архів оригіналу за травень 10, 2012. Процитовано жовтень 24, 2015.
  12. ↑ Peter Cohen (6 січня 2009). iTunes Store goes DRM-free. MacWorld. Архів оригіналу за 18 лютого 2009. Процитовано 24 жовтня 2015.
  13. ↑ Erik Rasmussen (16 листопада 2011). Cloud Music and iTunes Match. Архів оригіналу за 12 вересня 2015. Процитовано 24 жовтня 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Модель_відкритої_музики&oldid=43496273