Мов за подушне, оступили…
«Мов за подушне, оступили…» — вірш Тараса Шевченка, написаний на засланні 1848 року на Косаралі.
| Мов за подушне, оступили… | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | вірш | |||
| Автор | Тарас Шевченко | |||
| Написано | 1848 | |||
| Опубліковано | 1862 | |||
|
| ||||
Написання
ред.Збереглося два чистових автогарфи вірша: автограф у «Малій книжці»[1]; автограф у «Більшій книжці»[2]. Автографи не датовано[3].
Вірш датується дослідниками за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848-го та часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848—1849 роках на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848 року, місце написання — Косарал[3].
Автограф, з якого вірш переписано до «Малої книжки», не відомий. До «Малої книжки» Шевченко заніс вірш під № 14 у четвертому зшитку за 1848 рік орієнтовно наприкінці 1849-го — на початку 1850 року (до арешту 23 квітня), зробивши при цьому виправлення в останньому рядку. 1858 року, не раніше 18 березня і не пізніше 22 листопада, Шевченко переписав вірш зі змінами в рядках 4 та 13 з «Малої книжки» до «Більшої книжки»[3].
Публікація
ред.Вперше вірш надруковано за «Більшою книжкою» в журналі «Основа» (1862 рік, № 8, стор. 4). Вперше введено до збірки творів у виданні: «Кобзарь Тараса Шевченка/ Коштом Д. Е. Кожанчикова» (СПб., 1867 рік, стор. 462), з незначною редакторською відміною в рядку 3 («осень» замість «осінь»), і того ж року — до видання: «Поезії Тараса Шевченка» (Львів, 1867 рік, том 2, стор. 235), де вірш подано за «Основою»[3].
Відомі дослідникам списки вірша походять від першодруку в «Основі» (1862 рік, № 8, стор. 4): у збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 року[4]; у рукописних «Кобзарях» — 1861-го[5], 1865-го, переписаному Д. Демченком[6] та 1863—1867 років[7]; у збірці «Барвінок. Пісні, вірші та байки» 1863-го, складеній А. Фесенком[8] та іншого[3].
Сюжет
ред.У вірші виражено почуття самотності й суму за рідним краєм. Ці почуття Шевченкові допомагає переборювати поетична творчість, хоч в умовах заслання він змушений писати крадькома («віршую нищечком»)[9].
Примітки
ред.- ↑ ІЛ, ф. 1, № 71, с. 271
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 67, с. 135
- ↑ а б в г д «Мов за подушне, оступили…» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847—1861. — С. 96; 606—607.] litopys.org.ua Процитовано 23 червня 2024
- ↑ ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 672
- ↑ ІР НБУВ. І. 1869, арк. 9 звор.
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 81, арк. 76 звор.
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 811, арк. 5 звор., криптонім власника: А. Ч.
- ↑ РДБ, ф. 743, № 18, од. збер. 25, арк. 80 звор.
- ↑ «Мов за подушне, оступили…» [Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1976. — Т. 1. — С. 395—414.] izbornyk.org.ua Процитовано 23 червня 2024
Посилання
ред.- Вірш «Мов за подушне, оступили…» на сайті litopys.org.ua
- Вірш «Мов за подушне, оступили…» у Шевченківському словнику, izbornyk.org.ua