Вікіпедія

Млинівці (Винники)

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Млинівці.

Млинівці — колишнє село поблизу Львова, тепер — складова частина м. Винники, що у Львівській області[1]. З кінця XIX століття назва місцевості — Маріївка[2].

Історія села ред.

  • 1365 — перша письмова згадка.
  • 1453 — селом заправляв «старшина» Микола-тивун.
  • У податковому реєстрі 1515 року в селі документується млин і 1 лан (близько 25 га) оброблюваної землі[3].
  • XVI століття — власність католицького ксьондза Мніщковського (успадкував село від своїх предків). Населення Млинівців — селяни-кріпаки «піддані» католицького ксьондза, які змушені були виконувати важкі феодальні повинності: панщину, натуральні, грошові, церковні та інші данини. У селі був панський двір, озеро з греблею, млином і корчма.
  • 1648 — селяни Млинівців підтримували загони Богдана Хмельницького.
  • XVII століття — знищення села татарами (залишилось кілька хат навколо ставу, які були приєднані до Винник).
  • З кінця XIX століття назва Млинівців — Маріївка (пол. Mariówka). Урочище розташована вздовж долини р. Марунька і майже з усіх боків оточене лісовими масивами: з півночі, сходу та південного сходу — Лісом Жупан (частина Винниківського лісопарку), із заходу — Великим лісом (пол. Wielki Las). На заході межує з Пасіками міськими (Pasieki miejskie), місцевістю Майорівка (Majerówka), на північному заході — з урочищем Ялівець (пол. Jalowiec). Назва «Маріївка» походить від кліматично-лікувального закладу «Маріївка». Заклад у 1891 році збудував львівський підприємець Еміль Браєр (за іншими даними у 1885 році). Назва санаторію 1908 року дала назву залізничній станції «Маріївка» (Залізниця Львів-Підгайці), що проіснувала до липня 1944 року. Назва, мабуть, походить від антропоніма «Марія»[2][4].

Посилання ред.

  1. ↑ Байцар А. У с. Млинівці (біля Винниківського озера) селяни підтримували загони Богдана Хмельницького… // Винниківський вісник. — № 412—413. — серпень 2012.
  2. ↑ а б Байцар А. Млинівці, Млинівка, Майорівка, Маріївка — топоніми в околицях Винник [Архівовано 26 лютого 2017 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — S. 154. (пол.)
  4. ↑ Байцар А. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016. — С. 139—140.

Джерела ред.

  • Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: Друксервіс, 2016. — 312 с.
  • Байцар А. Глинянська дорога — Ялівець — Гори — пивоварня Грунда — «Маріївка» — Млинівці — «Забава» [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.].
  • Влох Михайло Винники, Звенигород, Унів та довкільні села: Історико-краєзнавчий збірник. — Чикаго,1970. — 526 с.
  • Байцар А. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016. — 312 с.
  • Байцар А. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.
  • Байцар А. Літопис Винник // Винниківський вісник. — № 437—438. — серпень 2013.
  • Байцар А. У с. Млинівці (біля Винниківського озера) селяни підтримували загони Богдана Хмельницького… // Винниківський вісник. — № 412—413. — серпень 2012.
  • Байцар А. Млинівці, Млинівка, Майорівка, Маріївка — топоніми в околицях Винник [Архівовано 26 лютого 2017 у Wayback Machine.]
  • Грабовецький В. Мої незабутні Винники в літописі та ілюстраціях: за спогадами минулих літ / В. Грабовецький; Івано-Франківський історико-меморіальний музей Олекси Довбуша. — Івано-Франківськ, 2011. — 284 с.
  • Львів, якого не повернеш. Кліматично-гідропатичний курорт «Маріївка». photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. 29 травня 2015. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.
  Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Млинівці_(Винники)&oldid=37482918