Відкрити головне меню

Донара Миколаївна Мкртчян (вірм. Դոնարա ՄկրտչյանԴոնարա Մկրտչյան, уроджена Пілосян; 20 квітня 1941, Ленінакан, Вірменська РСР — 15 липня 2011, Севан, Вірменія) — вірменська радянська актриса театру і кіно, дружина народного артиста СРСР Фрунзіка Мкртчяна.

Мкртчян Донара Миколаївна
вірм. Դոնարա Մկրտչյան
Дата народження 20 квітня 1941(1941-04-20)[1]
Місце народження Ґюмрі, Вірменська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Дата смерті 15 липня 2011(2011-07-15)[1] (70 років)
Місце смерті Севан, Ґегаркунік, Вірменія
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Armenia.svg Вірменія
Національність вірмени
Alma mater Єреванський художньо-театральний інститут
Професія актриса, кіноакторка
IMDb ID 0594795

Зміст

БіографіяРедагувати

Донара Пілосян народилася 20 квітня 1941 року в Ленінакані (нині Ґюмрі).

У середині 1950-х років вона познайомилася з актором Фрунзиком Мкртчяном, за якого вийшла заміж. У подружжя народилися дочка Нуне і син Вазген.

Закінчила Єреванський художньо-театральний інститут, грала в Єреванському академічному театрі імені Сундукяна і була відомою театральною актрисою у Вірменії.

Знімалася в кіно. Особливу популярність їй принесла роль в комедії «Кавказька полонянка».

З роками в поведінці Донари почали з'являтися дивні речі: вона намагалася не відпускати чоловіка ні на крок, стала патологічно ревнивою, влаштовувала чоловікові сцени ревнощів. Друзі порадили Фрунзику показати її психіатру, той поставив невтішний діагноз — шизофренія. Після лікування у Вірменії він перевіз дружину в одну з французьких психіатричних клінік. Але всі зусилля були марними[2]. В останній раз вона вийшла на сцену в 1982 році в п'єсі Іона Друце «Святая святих».

Останні 25 років життя вона змушена була провести в психіатричній лікарні Севана[3]. За свідченням лікарів, Донара не усвідомлювала того, що вона серйозно хвора, і завжди дивувалася, чому її ізолювали від світу і замкнули в якомусь місці, яке вона не може залишити і, як звичайно, піти в театр, грати на сцені, а потім повернутися додому, до своїх дітей. У хвилини прояснення свідомості, що нерідко бувало, актриса збирала навколо себе мешканців лікарні і лікарняний персонал і читала їм уривки з монологів своїх улюблених героїнь. У Севанській психіатричній клініці вона навіть створила театральний гурток[4].

Померла 15 липня 2011 року на 71-му році життя в Севані, похована на Спандарянському кладовищі в Єревані.[5][6]

Роботи в театріРедагувати

  • «Абрикосовое дерево»
  • «Так, світ перевернувся»
  • «Брат Пахтасар»
  • «Салемські чаклунки»
  • «Глава республіки»
  • «Шістдесят років і три години»
  • «Святая святих»

ФільмографіяРедагувати

  1. 1964 — Губна помада № 4 — епізод
  2. 1966 — Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика — дружина Джабраїла, тітка Ніни
  3. 1969 — Адам і Хева — епізод
  4. 1971 — Хатабала — пліткарка
  5. 1972 — Чоловіки — Медея, дружина Ромео
  6. 1973 — Пригоди Мгер у відпустці — татарка
  7. 1977 — Багдасар розлучається з дружиною — Ануш

Дубляж (вірменською мовою)Редагувати

  • 1971 — «Рустам і Сухраб» — Тахміна

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати