Вікіпедія

Мкртчян Фрунзик Мушегович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мкртчян.

Фрунзе (Фрунзик, Мгер) Мушегович Мкртчян (4 липня 1930(19300704), Ленінакан, Вірменія — 29 грудня 1993, Єреван) — вірменський актор театру і кіно, народний артист Вірменської РСР (1971), народний артист СРСР (1984). Чоловік актриси Донари Мкртчян

Мкртчян Фрунзик Мушегович
вірм. Ֆրունզիկ Մկրտչյան Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнівірм. Ֆրունզիկ Մուշեղի Մկրտչյան Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився4 липня 1930(1930-07-04)
Ленінакан, СРСР СРСР
Помер29 грудня 1993(1993-12-29) (63 роки)
Єреван, Вірменія Вірменія
  • злоякісна пухлина Редагувати інформацію у Вікіданих
    • Похованнямогила Мгера Мкртчянаd Редагувати інформацію у Вікіданих
    Національністьвірмени[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
    Громадянство СРСР
     Вірменія Редагувати інформацію у Вікіданих
    Діяльністьактор, театральний режисер Редагувати інформацію у Вікіданих
    Alma materЄреванський державний інститут театру і кіно (1956)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
    Роки діяльностіз 1947 року
    У шлюбі зДонара Мкртчян[2] і Tamar Hovhannisyand[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
    Брати / сестриAlbert Mkrtchyand Редагувати інформацію у Вікіданих
    IMDbnm0594796
    Автограф
    Нагороди та премії
    Орден Святого Месропа Маштоца
    Орден Святого Месропа Маштоца
    Народний артист СРСР— 1984 Народний артист Вірменської РСР — 1971 Державна премія СРСР — 1978 Державна премія Вірменської РСР — 1975
    CMNS: Мкртчян Фрунзик Мушегович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

    Отримав прізвисько Мгер, що означає «світлий». За свідченням молодшого брата Альберта, в одному паспорті артиста було написано «Фрунзе Мкртчян», в іншому — «Мгер Мкртчян»[4].

    Біографія

    ред.
     
    Марка Вірменії пам'яті Фрунзика Мкртчяна

    Родина

    ред.
    • Брат — Альберт режисер, сценарист.
    • Перше кохання — Кнара, на якій він так і не одружився, тому що її сім'я чинила опір, і її видали за іншого.
    • Перша дружина — Донара (1941—2011), мати його дітей, відома в Росії за виконанням ролі дружини Джабраїла в « Кавказькій полонянці». Чудова актриса театру ім. Сундукяна. Хворіла на спадкове важке психічне захворювання. Госпіталізована у Франції. До кінця своїх днів перебувала на лікуванні в психіатричній лікарні міста Єревані.
      • Син — Вазген (також його називали Ваак) успадкував хворобу від матері, помер після смерті батька, у 33 роки.
      • Дочка — Нуне загинула в Аргентині, в автокатастрофі, до смерті батька (їй було 39 років).
    • Друга дружина — Тамара, дочка голови Спілки письменників Вірменії Граки Оганесяна.

    Трагічне життя

    ред.

    Попри те, що він добре знаний як комедійний актор, його особисте життя було сповнене горя. Його перша дружина, Донара Мкртчян мала психічний розлад і лежала у клініці до кінця своїх днів. Фрунзик став батьком-одинаком з двома маленькими дітьми. Його син успадкував душевне захворювання матері, і це нове нещастя спустошило душу актора. Згідно з твердженнями його знайомого, останні роки життя він переживав депресію і, зрештою, спився. 1993 року помер у своїй квартирі в Єревані. Тисячі людей прийшли на похорони свого улюбленого актора. Траурна колона з тілом Мкртчяна пройшла центральною вулицею міста. Похований у Пантеоні героїв вірменського духу в Єревані.

    В останні роки життя актор заснував театр, що згодом отримав його ім'я.

    2008 року вийшов документальний фільм «Сумна історія останнього клоуна. Фрунзе Мкртчян», присвячений Фрунзику Мкртчяну.

    Звання та нагороди

    ред.

    Фільмографія

    ред.
    1. 1955 — У пошуках адресата
    2. 1956 — Через честь
    3. 1959 — Про що шумить річка
    4. 1960 — Хлопці музкоманди
    5. 1965 — Тридцять три — професор Брук
    6. 1966 — Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика -дядько Ніни — Джабраїл
    7. 1966 — Айболить-66 — пірат
    8. 1966 — Формула веселки — міліціонер
    9. 1966 — Двадцять шість бакинських комісарів
    10. 1967 — Трикутник
    11. 1967 — З часів голоду
    12. 1968 — Білий рояль
    13. 1968 — Вибух після півночі
    14. 1969 — Не журись! — заарештований турками контрабандист
    15. 1970 — Адам і Хева
    16. 1971 — Ми і наші гори
    17. 1971 — Вчора, сьогодні і завжди
    18. 1971 — Хатабала
    19. 1972 — Чоловіки — Сурен
    20. 1972 — Айрік
    21. 1972 — Пригоди Мгера у відпустці — Мгер
    22. 1976 — Багдасар розлучається з дружиною — Багдасар
    23. 1977 — Наапет — Апро
    24. 1977 — Солдат і слон — Арменак
    25. 1977 — Міміно — Рубік Хачикян (Рубен Вартанович Хачикян)
    26. 1977 — Кам'яна долина — Сандро
    27. 1978 — Суєта суєт — Борис Іванович
    28. 1979 — Добра половина життя
    29. 1979 — Пригоди Алі-Баби і сорока розбійників — Мустафа
    30. 1980 — Ляпас — Григор-ага
    31. 1980 — Великий виграш — Гарник
    32. 1981 — Тифліс — Париж і назад
    33. 1982 — Пісня минулих днів
    34. 1983 — Пожежа
    35. 1983 — Самотнім надається гуртожиток -наречений Ніни
    36. 1984 — Легенда про кохання
    37. 1984 — Вершник, якого чекають
    38. 1985 — Танго нашого дитинства
    39. 1987 — Як вдома, як справи?

    Цитати

    ред.

    Альберт Мкртчян

    ред.

    "У дитинстві Фрунзик був безпорадним, над ним усі сміялися, він був худий, з великим носом, але виявилося, що Бог дав йому величезний акторський талант. Він усе своє життя так жив — був смішним і сумним одночасно. І СРСР обожнював свого таланта ".

    Георгій Данелія

    ред.

    "Щоб зрозуміти всю силу його таланту, потрібно дивитися не тільки його роботи в кіно, де в основному він грав комедійні ролі, але і в театрі. Для мене він — найкращий виконавець Сірано де Бержерака ".

    Хорен Абрамян

    ред.

    "Фрунзик бажав смерті, він рвався до неї, він мріяв про неї, жорстоко гасячи в собі життєві інстинкти. Його не час згубив, і не пристрасть до вина й тютюну … Ні, він свідомо йшов до своєї погибелі, не маючи сил пережити хворобу сина і дружини — велике сімейне горе ".

    "Актор від початку до кінця. Ми, колеги, стояли за лаштунками, дивилися і чекали, що нового він сьогодні зробить в ролі. Ми знали: він обов'язково буде імпровізувати, і це була геніальна імпровізація. Напрочуд у нього була винахідливість. Він міг розсмішити цілий зал. Я пам'ятаю його вистави, які починалися гомеричним реготом в залі для глядачів, і цей регіт тривав всі вистави. Взагалі Фрунзик був надзвичайною людиною — день починав з пісні і був щасливий. З іншого боку, в ньому завжди жило відчуття якоїсь трагічності … "

    "Людина приходить у цей світ з оберемком хмизу і його завдання — спалити його до кінця, аби він не перетворився на тлін. На жаль, Фрунзик не зміг все це спалити, а там було дуже багато вогню. Втратили ми дуже багато тепла Фрунзика ".

    Алла Сурикова

    ред.

    "Справжній комедійний актор, десь в другому своєму плані трагічний. Такими були Євген Леонов, Андрій Миронов, Юрій Нікулін, і звичайно ж, Фрунзик Мкртчян … У вірмен є фраза: «Візьму твій біль». Це вищий прояв людяності. В мені багато в чому це залишилося від Фрунзика ".

    Примітки

    ред.
    1. ↑ а б Հայկական սովետական հանրագիտարան — Երևան: 1981. — Т. 7. — С. 643–644.
    2. ↑ https://avproduction.am/?ln=am&page=person&id=105
    3. ↑ https://avproduction.am/?ln=am&page=person&id=1709
    4. ↑ Віта Рамм. Людина з гарним обличчям [Архівовано 28 лютого 2009 у Wayback Machine.] / / Известия, 28.12.2008

    Посилання

    ред.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мкртчян_Фрунзик_Мушегович&oldid=42830767