Ми йдем вперед
Ми йдем вперед - українська стрілецька та повстанська пісня. Автор пісні Лев Лепкий, рідний брат письменника Богдана Лепкого.
| «Ми йдем вперед» | ||||
|---|---|---|---|---|
| Пісня | ||||
| Тип | Пісня | |||
| Жанр | Патріотична; Стрілецька; Повстанська | |||
| Мова | українська | |||
| Автор слів | Лев Лепкий | |||
|
| ||||
| Музичне відео | ||||
| «Ми йдем вперед» на YouTube | ||||
Пісня "Ми йдем вперед" була відома протягом 20 століття, але найбільшої популярності набрала після її запису Тарасом Чубаєм та Андрієм Кузьменком у рамках проєкту "Наші партизани", відтоді пісня широко застосовується для оспівування українських визвольних змагань 1917-1920х років і повстанської боротьби 1940-1950х років.
Автором пісні "Ми йдемо вперед" (слів та музики) є Лев Лепкий, рідний брат письменника Богдана Лепкого. Він написав пісню в час служби в легіоні Українських січових стрільців. Окрім безпосередньої участі в боях, він також працював у відділі пропаганди Українських січових стрільців, створюючи агітацію для поширення інформації про діяльність січовиків. Саме тоді й була написана пісня "Ми йдем вперед", як пісня що оспівує справи і дух січовиків.
У період між війнами, Лепкий займався видавничою справою в Польщі. Після початку Другої світової війни, переїхав в Краків, а потім до США. Парадокс, але пісня "українського буржуазного націоналіста" Лева Лепкого, під назвою "Ой видно село" була досить популярною на Українському радіо в часи пізнього СРСР. Тільки, звичайно, згадки про січових стрільців були викинуті, натомість вставлені рядки про "червоне військо". [1].
Текст ред.
Ми йдем вперед, над нами вітер віє,
І рідні нам вклоняються жита.
Від радости аж серце мліє. |
За волю смерть нам не страшна!
Ми йдем вперед, над нами сонце сяє.
Гармати б’ють, здригається земля.
І гордість грудь аж розпирає.
За волю смерть нам не страшна!
Ми йдем вперед, здалека чути гуки.
Гармати б’ють, і крові всюди вщерть.
Не буде більш терпінь, ні муки!
Вперед! – Там воля або смерть!
Дзвенять шаблі, як ясне сонце, сяють,
Гримлять пісні, аж земленька свята
Дрожить під нами дорогая.
За волю смерть нам не страшна!
Ми йдем вперед, над нами вітер віє,
І рідні нам вклоняються жита.
Від радости аж серце мліє.
За волю смерть нам не страшна! [2]