Відкрити головне меню

Мишков Микола Гордійович

Микола Гордійович Мишков (26 листопада 1894(18941126), село Кам'яний Брід Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії, тепер у складі міста Луганська Луганської області — розстріляний 26 листопада 1937, Москва) — український радянський господарський діяч, голова Одеського і Луганського окружних виконкомів, начальник будівництва Харківського тракторного заводу, начальник «Магнітобуду». Член ЦК КП(б)У в червні 1930 — січні 1934 р.

Мишков Микола Гордійович
Народився 26 листопада (8 грудня) 1894
Луганськ, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 26 листопада 1937(1937-11-26) (42 роки)
Діяльність політик
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна

БіографіяРедагувати

З 1907 року — пічник, покрівельник. У 1910—1918 роках — робітник-мідник паровозобудівного заводу Гартмана у місті Луганську. З 1911 року займався революційною діяльністю, з 1915 року здійснював збір грошей для поповнення партійної каси.

Член РСДРП(б) з квітня 1917 року.

З 1917 року — член правління профспілкової організації заводу Гартмана. Входив у бойову організацію народного озброєння на заводі, очолював громадський комітет. З листопад 1917 року — начальник господарського відділу паровозобудівного заводу Гартмана. У квітні 1918 року керував евакуацією цінних вантажів заводу під Курськ.

З червня 1918 року — заступник голови надзвичайної комісії (ЧК) станції Беленихіно Курської губернії. Потім — у Червоній армії. У 1918 році брав участь у бойових діях у складі 10-ї армії РСЧА, керував Бєлгородською ЧК.

У 1919 році — голова революційного трибуналу польового штабу командарма Ворошилова, голова революційного трибуналу 1-ї армії, член виконавчого комітету Подольської ради Московської губернії, голова Луганської міської ради, голова революційного трибуналу 1-ї Кінної армії.

У лютому — липні 1920 року — голова Луганського повітового революційного комітету Катеринославської губернії. У 1920—1921 роках — завідувач Донецького губернського відділу юстиції, член президії Донецького губернського виконавчого комітету, завідувач Донецького губернського відділу управління.

У 1921—1924 роках — член президії Донецького губернського виконавчого комітету, голова Луганського виконавчого комітету. З 1924 року — заступник голови Донецького губернського виконавчого комітету. У 1925 році закінчив курси при ЦК КП(б)У.

У червні — листопаді 1925 року — голова виконавчого комітету Луганської окружної ради.

У 1925—1927 роках — голова виконавчого комітету Одеської окружної ради.

У 1927—1929 роках — начальник метало-промислового відділу і заступник голови Вищої ради народного господарства (ВРНГ) Української СРР. У 1929—1930 роках — заступник голови правління «Південьсталі».

У 1930—1931 роках — начальник будівництва Харківського тракторного заводу.

У 1931—1932 роках — голова правління тресту (об'єднання) «Сталь». У 1932—1933 роках — заступник начальника Головного управління металургійної промисловості Вищої ради народного господарства (ВРНГ) СРСР, член колегії Народного комісаріату важкої промисловості СРСР.

У січні — серпні 1933 року — начальник будівництва («Магнітобуду») і директор Магнітогорського металургійного комбінату на Уралі. Керував пуском в експлуатацію коксової батареї № 5, блюмінга, мартенівській печі № 2.

З 1933 року — заступник начальника і начальник Головного управління транспортного машинобудування Народного комісаріату важкої промисловості СРСР.

У 1935 — вересні 1937 року — заступник народного комісара легкої промисловості СРСР.

3 жовтня 1937 року заарештований органами НКВС. 26 листопада 1937 року розстріляний і похований на Донському кладовищі Москви. Посмертно реабілітований 24 грудня 1955 року.

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати