Михайлюк Петро Тадейович
Петро́ Таде́йович Михайлю́к (21 липня 1974 — 22 грудня 2017) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Михайлюк Петро Тадейович | ||
|---|---|---|
 Прапорщик | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 21 липня 1974 Гологори | |
| Смерть | 22 грудня 2017 (43 роки) Старий Айдар | |
| Псевдо | «Старшина» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014-2017 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Десантні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис
ред.Народився 1974 року в селі Гологори (Золочівський район, Львівська область); виростав у багатодітній родині. Закінчив гологірську школу, навчався у Львівському ПТУ № 52 (на даний час — ДПТНЗ «Львівське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту»), призваний на строкову службу — проходив у Житомирі в 1992—1994 роках. Одружився — з дівчиною познайомився під час проходження строкової служби; народилась донечка, але згодом шлюб розпався.
1997 року закінчив 343-тю школу прапорщиків при Прикарпатському військовому окрузі; проходив службу на посадах: командир взводу (24-та дивізія), старшина роти, старшина мехбатальйону (30-та дивізія), старшина центру радіо та супутникового вузла зв'язку (93-й полк зв'язку), старшина центру каналоутворювальних систем вузла зв'язку, начальник складу роти матеріального забезпечення.
Мобілізований навесні 2014 року, проходив службу на Яворівському полігоні — на посаді старшини. На фронті з вересня 2014-го — сержант з матеріального забезпечення 2-ї ГСА батареї 80-ї бригади; починав біля селища Побєда — якраз після того, як його обстріляли «Смерчами» з території Росії. У 2015 році бригаду вивели на полігон Широкий Лан.
Після демобілізації одразу підписав контракт; прапорщик, головний сержант 2-ї гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 80-ї бригади.
22 грудня 2017 року загинув у другій половині дня від осколкового поранення в шию — під час артилерійського обстрілу терористами з гармат калібру 122 мм на підступах до села Старий Айдар Станично-Луганського району.
25 грудня 2017-го похований в селі Гологори.
Зі слів знайомих, Петро за своє життя був неймовірно товариською і харизматичною людиною. Мав безліч друзів та товаришів, які поважали його і як старшину і як хорошу людину.
Не мав поганих звичок, засуджував вживання алкоголю та цигарок.[джерело?]
Без Петра лишились мама, троє братів, сестра, донька, сотні побратимів та друзів.
Нагороди та вшанування
ред.- Указом Президента України № 42/2018 від 26 лютого 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[1].
- 17 травня 2018 року у школі села Гологори відкрито меморіальну дошку Петру Михайлюку[2].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 22 грудня[3][4].
Примітки
ред.- ↑ Указ Президента України від 26 лютого року № 42/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑
На Золочівщині відкрили меморіальну дошку загиблому воїну на YouTube
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
- ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 22 грудня на YouTube
Джерела
ред.- Михайлюк Петро Тадейович [Архівовано 28 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті
- Справжній професіонал, відданий своїй справі: Історія Петра Михайлюка — прапорщика з 80-ї бригади [Архівовано 30 листопада 2018 у Wayback Machine.][недоступне посилання — копія]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |