Михайлюк Петро Тадейович

Петро́ Таде́йович Михайлю́к (21 липня 1974(19740721) — 22 грудня 2017) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Михайлюк Петро Тадейович
 Прапорщик
Загальна інформація
Народження21 липня 1974(1974-07-21)
Гологори
Смерть22 грудня 2017(2017-12-22) (43 роки)
Старий Айдар
Псевдо«Старшина»
Військова служба
Роки служби2014-2017
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Десантні війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

ред.

Народився 1974 року в селі Гологори (Золочівський район, Львівська область); виростав у багатодітній родині. Закінчив гологірську школу, навчався у Львівському ПТУ № 52 (на даний час — ДПТНЗ «Львівське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту»), призваний на строкову службу — проходив у Житомирі в 1992—1994 роках. Одружився — з дівчиною познайомився під час проходження строкової служби; народилась донечка, але згодом шлюб розпався.

1997 року закінчив 343-тю школу прапорщиків при Прикарпатському військовому окрузі; проходив службу на посадах: командир взводу (24-та дивізія), старшина роти, старшина мехбатальйону (30-та дивізія), старшина центру радіо та супутникового вузла зв'язку (93-й полк зв'язку), старшина центру каналоутворювальних систем вузла зв'язку, начальник складу роти матеріального забезпечення.

Мобілізований навесні 2014 року, проходив службу на Яворівському полігоні — на посаді старшини. На фронті з вересня 2014-го — сержант з матеріального забезпечення 2-ї ГСА батареї 80-ї бригади; починав біля селища Побєда — якраз після того, як його обстріляли «Смерчами» з території Росії. У 2015 році бригаду вивели на полігон Широкий Лан.

Після демобілізації одразу підписав контракт; прапорщик, головний сержант 2-ї гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 80-ї бригади.

22 грудня 2017 року загинув у другій половині дня від осколкового поранення в шию — під час артилерійського обстрілу терористами з гармат калібру 122 мм на підступах до села Старий Айдар Станично-Луганського району.

25 грудня 2017-го похований в селі Гологори.

Зі слів знайомих, Петро за своє життя був неймовірно товариською і харизматичною людиною. Мав безліч друзів та товаришів, які поважали його і як старшину і як хорошу людину.

Не мав поганих звичок, засуджував вживання алкоголю та цигарок.[джерело?]

Без Петра лишились мама, троє братів, сестра, донька, сотні побратимів та друзів.

Нагороди та вшанування

ред.
  • Указом Президента України № 42/2018 від 26 лютого 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[1].
  • 17 травня 2018 року у школі села Гологори відкрито меморіальну дошку Петру Михайлюку[2].
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 22 грудня[3][4].

Примітки

ред.
  1. Указ Президента України від 26 лютого року № 42/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
  2.   На Золочівщині відкрили меморіальну дошку загиблому воїну на YouTube
  3. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
  4.   Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 22 грудня на YouTube

Джерела

ред.