Гринишин Михайло Петрович
Миха́йло Петро́вич Грини́шин (30 грудня 1921, Обертин — 6 жовтня 2016) — український композитор, хоровий диригент, фольклорист, народний артист України (1995), Заслужений діяч мистецтв України, почесний член Національної академії мистецтв України.
| Гринишин Михайло Петрович | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 30 грудня 1921 |
| Місце народження | Обертин, Тлумацький район, Івано-Франківська область |
| Дата смерті | 6 жовтня 2016 (94 роки) |
| Професії | музикант |
| Освіта | Івано-Франківське музичне училище імені Дениса Січинського |
| Нагороди |
  |
Життєпис ред.
Народився в містечку Обертин на Тлумаччині (тепер Івано-Франківщина) 30 грудня 1921 року.
Закінчив Станіславське музичне училище. В 1947—1950 p. навчався у Львівській консерваторії, проте був відрахований за «участь в українській буржуазно-націоналістичній молодіжній організації». Відновив навчання в Одеській консерваторії за хрущовської відлиги в класі Костянтина Пігрова. По закінченні керував Гуцульським ансамблем пісні і танцю Івано-Франківської обласної філармонії. За час творчої роботи в ансамблі М. Гринишин створив десятки самобутніх концертних програм з традиційних творів Гуцульщини, творів сучасних українських композиторів та власних творів.
У 1970—2005 роках викладав в Київському інституті культури на кафедрі хорового диригування, тривалий час очолював кафедру. З 1974 по 1991 був ведучим телепрограми «Сонячні кларнети» на українському телебаченні.[1]
Нагороджений орденом «За заслуги» II ступеня (2008).[2]
Автор понад 50 науково-творчих праць, досліджень, монографій, великої кількості статей, рецензій, зокрема:
Монографії:
- «Арканове коло»,
- «Співає Гуцульський ансамбль»,
- «Праця хормейстера над твором a cappella»,
- «Як створити хор» (англійською мовою),
- «Співає чоловічий хор»,
- «Художньо-виражальні особливості співу a cappella».
Пісні:
- «Вівці мої, вівці»,
- «Гей, Карпати»,
- «Ой, зелена полонина»,
- «Карпатський гомін»,
- «Полонинко-гордовинко» та інші.
Помер 6 жовтня 2016 року на 95-му році життя. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33).
Примітки ред.
- ↑ Гринишин Михайло Петрович. Національна академія мистецтв України. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 6 січня 2020.
- ↑ Указ Президента України від 5 травня 2008 року № 418/2008 «Про відзначення державними нагородами України»
Література ред.
- Б. Фільц Гринишин Михайло Петрович // Українська музична енциклопедія / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006. — Т. 1. — C. 528
- Лащенко А. Гринишин М. П. // Хто є хто на Івано-Франківщині. — К., 2003;
- (рос.)Феддеева И. Гуцульский ансамбль в Москве ІІ Муз. жизнь. — 1965. — № 7;
- Суярко Т. На ярмарку талантів // Україна. — 1987. — № 37;
- Стасюк Р. Пісня — то доля // Укр. форум. 2002. — 2-15 січ.;
- Майба Л. Чи є кому пасти Михайлові вівці? // Укр. культура. — 2002. — № 3;
- Пархоменко Л. Співає чоловічий хор ІІ КіЖ. — 1977. — 28 серп.;
- Буджак М. З піснею повінчаний // УМГ. — 2002. — Січ. — берез.;
- Лащенко А. Його літа на славу музиці // Голос України. — 2002. — 26 черв.;
- Махінчук М. За заслуги перед Вітчизною // Уряд, кур'єр. —2003. — 28 берез.
Посилання ред.
- біографія на сайті «Відкрита Україна»[недоступне посилання з серпня 2019]
- Сторінка на сайті Академії мистецтв України [Архівовано 14 серпня 2018 у Wayback Machine.]