Михайличенко Іван Харлампійович
Михайличенко Іван Харлампійович (2 вересня 1920 — 2 червня 1982) — радянський військовий льотчик, двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945).
| Іван Харлампійович Михайличенко | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||||
| Народження | 2 вересня 1920 Алмазна | ||||||||||||
| Смерть | 2 червня 1982 (61 рік) Москва | ||||||||||||
| Поховання | Востряковський цвинтар | ||||||||||||
| Країна |  СРСР | ||||||||||||
| Приналежність | .svg){kind=small} Радянська армія | ||||||||||||
| Вид збройних сил |  ВПС СРСР | ||||||||||||
| Рід військ |  Штурмова авіація | ||||||||||||
| Освіта | Луганське вище військове авіаційне училище штурманів (січень 1943) | ||||||||||||
| Роки служби | 1940–1962 | ||||||||||||
| Звання |  Полковник авіації | ||||||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||
 Михайличенко Іван Харлампійович у Вікісховищі | |||||||||||||
Біографія
ред.Народився 2 вересня 1920 року на станції Алмазна, (нині місто Стахановської міськради Луганської області) в сім'ї робітника. Українець. Закінчив неповну середню школу. Учився літати в аероклубі міста Донецька.
З 1940 року в лавах Червоної Армії. Закінчив Ворошиловградську військову авіаційну школу пілотів в 1943 році і був направлений на фронт.
До січня 1944 року старший льотчик 667-го штурмового авіаційного полку (292-а штурмова авіаційна дивізія, 1-й штурмовий авіаційний корпус, 5-а повітряна армія, 2-й Український фронт) лейтенант І. Х. Михайличенко зробив 87 бойових вильотів, в 22 повітряних боях збив особисто 1, у групі 5 і знищив на аеродромі 1 літак супротивника.
1 липня 1944 року за мужність і військову доблесть, проявлені в боях з ворогами, удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1980).
До квітня 1945 року командир ескадрильї 141-го Гвардійського штурмового авіаційного полку (9-а Гвардійська штурмова авіаційна дивізія, 1-й Гвардійський штурмовий авіаційний корпус, 2-а повітряна армія, 1-й Український фронт) старший лейтенант І. Х. Михайличенко здійснив ще 92 бойових вильоти, в 26 повітряних боях збив особисто 3, у групі 3 і знищив на землі 6 літаків супротивника.
27 червня 1945 року нагороджений другою медаллю «Золота Зірка».
Після війни служив у ВПС і ППО.
З 1962 року гвардії полковник І. Х. Михайличенко в запасі. Працював на одному з підприємств міста Москви слюсарем-складальником. Помер 2 червня 1982. Похований у Москві на Востряковському кладовищі.
Вшанування пам'яті
ред.Бронзове погруддя І.Х. Михайличенка встановлене на його батьківщині.
Джерела та література
ред.- О. В. Буцько. Михайличенко Іван Харлампович [Архівовано 17 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 688. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Література
ред.- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь в 2 томах. Том 2: — Москва: Воениздат, 1988. — стор. 91
Посилання
ред.- Біографія І. Х. Михайличенка на сайті «Українці у світі»
- Біографія І. Х. Михайличенка на сайті «Красные Соколы» [Архівовано 4 жовтня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Біографія І. Х. Михайличенка на сайті «„victory.sokolniki.com“» [Архівовано 31 січня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)