У фізиці та філософії мить — нескінченно малий проміжок часу, проходження якого відбувається миттєво. У звичайній мові мить визначається як «точка або дуже короткий проміжок часу».

Неперервна природа часу та його нескінченна подільність були розглянуті Арістотелем у його «Фізиці», де він писав про парадокси Зенона. Філософ і математик Бертран Рассел все ще намагався визначити точну природу миттєвості через тисячі років.[1]

У фізиці було запропоновано теоретичну нижню межу одиниці часу, яка називається час Планка, тобто час, необхідний для проходження світла на відстань однієї планківської довжини.[2] Теоретично планківський час є найменшим вимірюванням часу, яке коли-небудь буде можливим, приблизно 10−43 секунди.[3] У рамках законів фізики, як їх розуміють сьогодні, інтервали, менші за планківський час, не можна ні виміряти, ні виявити будь-яких змін. Тому фізично неможливо за сучасних технологій визначити, чи існує якась дія, яка спричиняє реакцію «миттєво», а не в короткий проміжок часу, недоступний для спостереження чи вимірювання.

Станом на листопад 2016 року найменший визначений часовий інтервал при прямих вимірах становить близько 850 зептосекунд (850 × 10−21 секунди).[4]

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. W. Newton-Smith (1984). The Russellian construction of instants. The structure of time. Routledge. с. 129. ISBN 978-0-7102-0389-2. 
  2. Big Bang models back to Planck time. Georgia State University. 19 червня 2005. Архів оригіналу за 25 травня 2016. Процитовано 5 березня 2021. 
  3. «Planck Time». COSMOS - The SAO Encyclopedia of Astronomy. Swinburne University. Архів оригіналу за 7 березня 2021. https://web.archive.org/web/20210307011434/https://astronomy.swin.edu.au/cosmos/p/Planck+Time. Процитовано 5 березня 2021. 
  4. Scientists have measured the smallest fragment of time ever. 12 травня 2010. Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 19 квітня 2012.