Відкрити головне меню

Те́рмін (від лат. terminus — «кордон, межа») — слово, яке може вживатися і як синонім «строк», так і в значенні «призначений, установлений момент, час виконання або настання чого-небудь»[1].

Термін чи строк?Редагувати

Згідно зі СУМ-11, слово «термін» має такі значення[1]:

  1. Відтинок, проміжок часу, визначений, установлений для чого-небудь; строк.
    • Річний (місячний і т. ін.) термін — відтинок часу, що дорівнює року (місяцеві тощо).[1]
    • Термін кредиту — період, на який видається кредит до його погашення.
  2. Призначений, установлений момент, час виконання або настання чого-небудь.
    • На вказаний (певний і т. ін.) термін — у призначений, домовлений час; до визначеного, домовленого моменту.[1]
    • Гарантійний термін — момент часу визначений днем, місяцем та роком, при настанні якого виробник (продавець, виконавець) звільняється від будь яких гарантійних зобов'язань, а споживач зобов'язаний використовувати виріб за призначенням до настання гарантійного терміну.

Словарь української мови Б. Д. Грінченка перекладає термін як рос. срокъ, опредѣленное время[2], строк — як срокъ чи наемъ на срокъ[3]. Окрім того, Грінченко наводить зворот у строках стати («найнятися на певний строк»)[3] і похідне строка́рь («найнятий на строк робітник»)[4].

З погляду етимології слова не є абсолютно тотожними: термін походить від лат. terminus («межа»; первісну семантику відбиває також інше значення слова — «слово для позначення чітко окресленого поняття»[1]), а строк — від давньорус. сърокъ, прасл. *sъrokъ («угода»), пов'язане з дієсловом *sъrekti («домовитися»)[5].

Українська мова має два іменники-відповідники багатозначному російському іменнику срок[6]: «строк» (праслов'янського походження[7]) та «термін» (похідне від лат. terminus[8]). Обидва слова фіксують українські словники всіх часів: дожовтневий словник Грінченка[2][3], словники 20-х років[9]; словники радянської доби[1], сучасні тлумачні[10] та перекладні словники[11].

Порівнюючи тлумачення слів «строк» і «термін» у словниках[1][2][10], та рекомендації перекладного російсько-українського словника [8, с. 1146] можна зробити висновок, що в обох значеннях (проміжок і момент часу) слова «строк» і «термін» зазвичай уживають паралельно та відсутні чіткі рекомендації щодо їх поняттєвого розмежування. Тому сьогодні в чинних термінологічних стандартах можна побачити «гарантійний строк»[12] та «гарантійний термін»[13][14], причому в обох випадках ідеться саме про проміжок часу.

У посібнику «Українська ділова мова» 2003 року рекомендується таке розмежування значень: поняття «строк» вживається лише у значенні відрізку часу, тоді як поняття «термін» — у значенні моменту часу, визначеної дати[15].

Законодавчо зафіксоване розділенняРедагувати

Норма ч. 1 ст. 251 ЦК України визначає строк як певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 цієї статті законодавець вводить поняття терміну як певного моменту в часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення[16].

Відповідно до ст. 252 цього кодексу «строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами», тоді як «термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати»[17].

Аналогічні визначення містить ДСТУ 1.5:2003[18].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж Термін // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. — С. 87—88.
  2. а б в Термін // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 257.
  3. а б в Строк // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 218.
  4. Строкарь // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 218.
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  6. (рос.) Большой толковый словарь русского языка / Гл. ред. С. А. Кузнецов. — СПб.: Норинт, 2001. — С. 660.
  7. Цыганенко Г. П. Этимологический словарь русского языка: Более 5 000 слов. — 2-е изд., перераб. и доп. — К.: Рад. шк., 1989. — С. 399 (рос.)
  8. Словник іншомовних слів / За ред. акад. О. С. Мельничука. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1977. — С. 660
  9. Ізюмов О. Практичний російсько-український словник. — К.: Т-во «Знання» України, 1992. — С. 121.
  10. а б Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. — С. 1207, 1241.
  11. Російсько-український словник: 160 000 слів / Уклад.: І. О. Анніна, Г. Н. Горюшина, І. С. Гнатюк та ін.; За ред. д-ра філол. наук, проф. В. В. Жайворонка. — К.: Абрис, 2003. — С. 1146.
  12. ДСТУ 2163-93 Виноробство. Терміни та визначення. — П. 86.
  13. ДСТУ 2375-94 Побутове обслуговування населення. Терміни та визначення. — П. 11, 53, А69
  14. ДСТУ 3993-2000 Товарознавство. Терміни та визначення. — П. 6.11
  15. Що таке «строк» і що таке «термін»? // Українська ділова мова: практичний посібник на щодень / Уклад.: М. Д. Гінзбург, І. О. Требульова, С. Д. Левіна, І. М. Корніловська; За ред. д-ра техн. наук, проф., акад. УНГА М. Д. Гінзбурга. — Харків: Торсінг, 2003. — 592 с.
  16. Стаття 251. Цивільного кодексу України
  17. Стаття 252. Цивільного кодексу України
  18. ДСТУ 1.5:2003 Національна стандартизація. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів (ISO/IEC Directives, part 2, 2001, NEQ) — П. 3.13-3.14.

ДжерелаРедагувати