Мистецтво XX століття

Мистецтво ХХ століття - духовні надбання людства в літературі, образотворчому мистецтві, сценічному, декоративно-ужитковому мистецтві, музиці та архітектурі протягом ХХ століття.

Історія розвитку ред.

На розвиток мистецтва ХХ століття вплинула низка факторів:

велика кількість соціальних потрясінь, революцій, світових воєн;
індустріалізація, руйнування сільського устрою життя;
загальна інституціоналізація;
науковий прогрес.

У властивому для століття конфлікті соціалістичної і буржуазної художніх культур присутня і боротьба двох соціальних сил, і розвиток мистецтва від одного формаційного етапу до іншого. ХХ століття почалося з модернізму в кінці ХІХ століття. Мистецтво почало рухатися після імпресіонізму ХІХ століття (Les Nabis), модерн та символізм призвели до перших мистецьких рухів ХХ століття у Франції та Die Brücke («Міст») у Німеччині. Фовізм у Парижі вніс підкреслений нерепрезентативний колір у образний живопис. Die Brücke прагнув до емоційного експресіонізму.Іншою німецькою групою був Der Blaue Reiter («Синій вершник»), очолюваний Кандинським у Мюнхені, який асоціював зображення синього вершника з духовним нефігуративним містичним мистецтвом майбутнього. Кандинський, Купка, Р. Делоне і Пікабія були піонерами абстрактного (або нерепрезентативного) мистецтва.

Кубізм, породжений Пікассо, Бреком, Метзінгером, Глізесом та іншими, відкинув пластичні норми епохи Відродження, ввівши в двовимірне зображення кілька перспектив. Футуризм увібрав зображення образу руху та машинного віку. Дадаїзм, з його найпомітнішими показниками — Марселеи Дюшаном, який взагалі відкинув традиційні стилі мистецтва, виставляючи знайдені предмети, зокрема пісуар, а також Франциск Пікабія з його портретами «Механічні портрети»

Паралельним рухам в Росії був супрематизм, де Казимир Малевич також створив нерепрезентативну роботу, зокрема чорне полотно. Група Jack of Diamonds («Джека з діамантів») разом з Михайлом Ларіоновим були експресіоністською за своєю суттю. Модернізм протиставив себе будь-якому різновиду традиційної культури. У 50-х роках сформувався постмодернізм, який існував майже до кінця століття. Відбулось переосмислення традиційного способу життя, при якому не відкидались, а використовувались здобутки. У мистецтві започатковані загальні ознаки:

еклектизм - змішування всіх існуючих форм, художніх манер, течій;
багаторівневість, за якою під кожним елементом (зображенням) знаходиться інший - щоб його зрозуміти, портрібна ерудиція;
толерантність - сприйняття шанобливо інших поглядів і смаків;
театралізація - використання видовищ, створення пародії;
колаж, цитування - повторення культурної спадщини минулого.

Для другої половини ХХ століття у мистецтві не існує ніяких правил. На перший план виходить не твір і не процес його створення, а вплив на людину, сприйняття. Доступність та вседозволеність надала безмежну свободу вибору.

Періодизація ред.

Розвиток мистецтва умовно поділяють на кілька періодів:

Кінець ХІХ століття - 10-і роки ХХ століття - розвиток реалізму, зародження модернізму
20-50-і роки - еволюція модерністських течій
50-90-і роки - формування постмодернізму
кінець ХХ століття - початок ХХІ століття - виникнення технізованого, вербального мистецтва

Жоден з існуючих в мистецтві 20 століття стилів не вичерпує собою всього його розвитку. Кожному з таких рядів розвитку властиві свої закономірності. Лише в сукупності і взаємодії всі вони утворюють історію мистецтва 20 століття.

Основні риси ред.

Важливою рисою культури ХХ століття є її інтегративність, тобто об'єднання окремих складових в єдине ціле. Відбувся перехід від монокультури до багатовимірної культури. Попередні періоди людського розвитку визначались домінуванням певного стилю в мистецтві, ХХ століття зупинило панування одного напряму. Мистецтво різко розпадається на течії, які відрізняються один від одного природою, складом і обсягом своїх ознак. Частина їх консолідується за ознаками певного способу художньої інтерпретації світу, частина об'єднується навколо тієї чи іншої соціальної або національної ідеї. Кожен з рухів у властивій йому формі дає свою відповідь на основоположне питання - ставлення художньої творчості до соціальної дійсності. При строкатості напрямів, течій визначають дві ліній в розвитку мистецтва ХХ століття: 1) сходження від романтизму до реалізму; 2) виникнення і розвиток модернізму. Відбувалися зміни в традиційному підході до відбиття реальності. Збільшилось прагнення до узагальненості образу, зменшилась, а то й зникла деталізація, зріс інтерес до спрощень або перебільшень окремих деталей. Мистецтво вирізнялося крайньою складністю, суперечливістю, різноманіттям, прагненням до модифікації і трансформації традицій, протестом проти академізму і пошуком нових форм. Всередині самого мистецтва назріла криза, пов'язана, як зі складними взаєминами в мистецькому середовищі, так і з труднощами для розуміння інновацій широкою публікою, яка змогла відійти від звичних академічних ідеалів.

Джерела ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мистецтво XX століття
L'Art au XX siècle, Taschen, ISBN 3-82284-088-2
Histoire de l'art, E. H. Gombrich, ISBN 0-71489-207-6
Короткий енциклопедичний словник з культури. — К. : Україна, 2003. — ISBN 966-524-105-2.
Фартінг С. Історія мистецтва від найдавніших часів до сьогодення / За загальною редакцією Стівена Фартінга — Х. : Віват, 2019. — ISBN 978-0-500-29446-8
Греченко В.А., Чорний І.В. Світова та українська культура-К.: Літера ЛТД,2009