Милорадович Олександр Григорович



Милорадович Олександр Григорович (*27 серпня 1793 року Чернігівська губернія — †21 листопада 1868 року Чернігівська губернія) — онук полковника Чернігівського полку Гетьманщини. Чернігівський цивільний губернатор Російської імперії.

Милорадович Олександр Григорович


Чернігівський губернатор
 
Народження: 27 серпня 1793(1793-08-27)
Чернігівська губернія
Смерть: 21 лютого 1868(1868-02-21) (74 роки)
Чернігівська губернія
Освіта: Петрішулеd
Рід: Милорадовичі
Батько: Милорадович Григорій Петрович
Мати: Милорадович Олександра Павлівна
Діти:

Олександра, Ганна, [[Милорадович Григорій Олександрович

Григорій]], Леонід, Софія
Нагороди:
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня

БіографіяРедагувати

Старший син Григорія Петровича Милорадовича і його дружини Олександри Павлівни Милорадович, уродженої Кочубей. Перші роки дитинства провів в рідному домі. У десять років разом з батьком вирушив до Санкт-Петербургу і отримавши в німецькій Петропавлівській виховній школі елементарне виховання, перейшов в Санкт-Петербурзький педагогічний інститут, де жив у професора Кукольника, який був потім директором Ніжинського ліцею князя Безбородька. Олександр Григорович за тодішнім звичаєм, зарахований на службу ще в 1805 році. У 13 років він вступив до Державної колегії актуаріусом.

Після закінчення з відзнакою (як це видно з атестата) курсу наук, він, на підставі указу 1809 року отримав чин колезького секретаря, а в 1813 році назначений перекладачем. З 1813 року і почалася справжня служба Олександра Григоровича. З колегії закордонних справ він був відряджений в 1814 році в Париж до генерала-фельдмаршала князя Барклаю-де- Толлі, і слідом за цим назначений в 1814 році титулярним радником, а в 1815 році колезьким ассесором і переведений внаслідок прохання в департамент міністерства юстиції . У 1818 році перейшов на службу до тодішнього Малоруського генерал-губернатора князя Рєпніна, де під час своєї служби в 1820 році був переведений в надвірні радники, а в 1823 році за зразкову службу удостоєний нагородження орденом Святого Володимира 4 ступеня. У тому ж 1823 році переведено в колезькі радники і розподілено в Правлячий Сенат в 1-е відділення 5-го департаменту за обер-прокурорський стіл. У цей час Милорадович, служачи в Петербурзі жив в будинку графині Безбородько, вдови дійсного статського радника Іллі Андрійовича.

25 грудня 1825 року Милорадович назначений статським радником. За височайшим повелінням в 1826 році відряджений членом комісії для викриття таємної торгівлі золотом. У продовж дослідження зазначеної справи, отримав Найвищу милість, а після закінчення цього слідства, в 1827 році нагороджений орденом Святої Анни 2 ступеня, і після повернення з Оренбурзької губернії вступив на посаду обер-прокурора 1-го департаменту Сенату в 1829 році. У 1830 році назначений дійсним статським радником і звільнений на прохання від служби. У тому ж році Милорадович повернувся на батьківщину. Був обраний на посаду генерального судді Чернігівської губернії, а потім головою цивільної палати. Перебуваючи на посаді генерального судді Милорадович неодноразово виправляв посаду голови кримінальної палати, а також кілька разів посаду Чернігівського цивільного губернатора.

У 1833 році нагороджений орденом Святої Анни 2ступеня, що прикрашений Імператорською короною. Рідний брат Олександра Григоровича Олексій Григорович багато грошей роздавав бідним і часто займав, внаслідок чого після своєї смерті він залишив борг у розмірі 15 тисяч рублів. Олександр Григорович не маючи в цей час грошей, намагався щоб пам'ять про брата була чистою, тому він ще за життя своїх батьків зайняв 15 тисяч рублів, які в 1838 році зросли до 40 тисяч, і сплатив весь борг. У 1834 році Олександр Григорович одружився зі своєю далекою родичкою Софією Григорівною Туманською, і перші роки одруження він проживав у маєтку своєї дружини у Вознесенському глухівському повіті, а також Милорадович частенько жив у своєї тещі генеральші Туманської в Полтавській губернії Хорольського повіту в селі Іванівка.

У 1838 році у Милорадовича померла мати і він в спадок отримав її маєток в Чернігівській губернії Городницького повіту з тисячею душ кріпаків і будинком в Чернігові. Отримавши в спадок такий маєток Олександр Григорович всю свою діяльність спрямував на удосконалення свого господарства і незабаром зробив значні поліпшення, а саме: влаштовані були винокурня і цукровий завод, поліпшені і збільшені порода і число худоби, влаштовані окремі хутора, все це було зроблено без найменшого обтяження селян. У 1846 році Олександр Григорович втретє їздив за кордон, де він пробув близько двох років. У перший раз в 1814 році під час взяття Парижа, другий раз в 1824 році, коли він відвозив свого рідного брата Іларіона Григоровича в Дрезден. Повернувшись з-за кордону наприкінці 1847 року, він оселився в Петербурзі для виховання своїх дітей, і до зими 1862 року постійно жив в Петербурзі, а влітку і восени в своїх маєтках, які поступово збільшувалися, в його володіння надійшли також маєтки померлих трьох бездітних братів Олександра Григоровича. У 1838 році затверджений членом Чернігівського тюремного комітету, в цьому званні він перебував близько тридцяти років. У 1839 році затверджений почесним попечителем Чернігівської губернської гімназії на третє триріччя. Того ж року нагороджений орденом Святого Володимира 3-го ступеня. На посаді попечителя гімназії залишався до 1842 року.

СмертьРедагувати

З 1862 року Олександр Григорович більшу частину життя провів у межах Чернігівської губернії. Наприкінці 1864 року після його поїздки за кордон, Олександр Григорович став втрачати зір, лікарі пов'язали ослаблення зору з віком. Після свого повернення з-за кордону зиму 1864-1865 років він провів в Петербурзі і зовсім здоровий повернувся до Чернігова. У 1 лютого 1868 року по поверненні з прогулянки у нього стався сильний удар, оніміла вся ліва сторона. Згодом Олександр Григорович став видужувати, він вже міг потроху ходити, але потім стався ще один удар. 19 лютого стало очевидно, що смерть неминуча, Олександр Григорович став причащатися і молитися. Помер 21 лютого 1868 в шостій годині вечора. За кілька хвилин до смерті він цілував руку своєї дружини.

25 лютого тіло Олександра Григоровича було перенесено в Троїцько-Іллінський монастир, а 27 лютого віддане землі в склепі під собором церкви Троїцького монастиря. Похований він був біля могил батька і матері. Відспівування здійснювали: ректор чернігівської духовної семінарії архімандрит Євгенії, архімандрит Феодосій і священик Варваринського приходу Олександр Юшаков, який був у продовж багатьох років духівником Олександра Григоровича.

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • О роде дворян и графа Милорадович
  • Воспоминания об Александре Григорьевиче Милорадовиче

ПосиланняРедагувати