Микола I Бернуллі

Микола Бернуллі l (нім. Nikolaus I. Bernoulli; 21 жовтня 1687, Базель — 29 листопада 1759, Базель) — швейцарський математик і один з багатьох видатних математиків в сім'ї Бернуллі.

Микола I Бернуллі
Народився 21 жовтня 1687(1687-10-21)[1] або 10 (20) жовтня 1687[2]
Базель, Швейцарія
Помер 29 листопада 1759(1759-11-29)[2][1] (72 роки)
Базель, Швейцарія
Поховання
Країна Швейцарія
Місце проживання Стара швейцарська конфедерація
Діяльність математик, викладач університету
Галузь теорія ймовірностей
Alma mater Базельський університет
Вчителі Якоб Бернуллі
Знання мов німецька[3], французька[3] і латина[3]
Заклад Падуанський університет і Базельський університет
Членство Лондонське королівське товариство і Прусська академія наук
Magnum opus Санкт-петербурзький парадокс
Посада ректор Базельського університетуd
Рід Сім'я Бернуллі
Батько Nicolaus Bernoullid
Мати Ursula Stähelind
Родичі Якоб Бернуллі, Йоганн Бернуллі і Hieronymus Bernoullid
Нагороди

Він був сином Миколи Бернуллі — художника та старійшини Базеля. У 1704 році закінчив Базельський університет під керівництвом Якоба Бернуллі. П'ять років по тому (в 1709 році) отримав ступінь доктора філософії за роботу з теорії ймовірностей в юриспруденції. Його дисертація називалась Dissertatio Inauguralis Mathematico-Juridica de Usu Artis Conjectandi in Jure.[4]

В 1716 р. він очолив кафедру в університеті Падуї (на якій колись працював Галілей), де він працював у сфері диференціальних рівнянь та геометрії. У 1722 році він повернувся до Швейцарії і дістав роботу викладача логіки в Базельському університеті.

Він був обраний членом Королівського товариства в Лондоні в березні 1714 року.[5]

Його найбільш важливий внесок можна знайти в його листах, зокрема до П'єра Ремонда де Монмора. У цих листах, він ввів зокрема, Санкт-Петербурзький парадокс. Він також спілкувався з Лейбніцем і Леонардом Ейлером.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Архів історії математики Мактьютор
  2. а б Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119166895 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. а б в Czech National Authority Database
  4. Робота доступна на online at Gallica [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.].
  5. Library and Archive Catalogue. Royal Society. Процитовано 13 грудня 2010. [недоступне посилання з квітня 2019]

ПосиланняРедагувати