Микола Марцинчик

Микола Марцинчик (16 грудня 1901, с. Кубельники, Гродненський повіт, нині Берестовицький район — 23 травня 1980, Гродно)  — білоруський суспільно-політичний діяч у Західній Білорусі, доктор, публіцист, мемуарист. Редактор журналу «Студентська думка (Вільнюс)».

Микола Марцинчик
Мікалай Марцінчык
Народився 16 грудня 1901(1901-12-16)
с. Кубельники, Гродненський повіт, нині Берестовицький район, Гродненська область
Помер 23 травня 1980(1980-05-23) (78 років)
Гродно
Поховання Aliekšycyd
Діяльність громадський та політичний діяч, публіцист, мемуарист
Alma mater Q6481389? і Вільнюський університет
Членство Білоруський студентський союзd, Belarusian Society for Aid to War Victimsd і Товариство білоруської школи
Партія Білоруська селянсько-робітнича громада

БіографіяРедагувати

Один із засновників Білоруського студентського союзу 1921. Редактор журналу «Студентська думка (Вільнюс)». Брав участь в установчій конференції зі створення БСРГ 1925 у Гданську. З 1925 секретар, з 1934 заступник голови Головного управління ТБШ.

1927 закінчив Вільнюський університет. З 1927 викладав у Віленській білоруській гімназії. Викладав хімію і анатомію. Одночасно працював доктором в клініці Вільнюського університету. Був особистим лікарем Михайла Забейди-Сумицького[1].

В 1927 і 1930 роках арештований польською владою. В 1931 висланий до с. Наревка (Гайнівський повіт, Білостоцьке воєводство) під нагляд поліції.

У 1930-і пресою КП(б)Б і КПЗБ звинувачений у співпраці з польською владою, у спробах звернути ТБШ зі шляху національно-визвольної боротьби. Поступово відійшов від громадської і політичної діяльності.

З 1944 головний лікар інфекційної лікарні у Гродно. Заарештований органами МДБ в 1948. 12 березня 1949 засуджений до 10 років таборів. Засланий до Воркути. Там працював лікарем у табірному шпиталі. Реабілітований у 1956.

Повернувся до Гродно; працював в обласній лікарні.

Залишив спогади.

Сестра — Люба Марцинчик — була одружена з Олександром Авдеєм[2].

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. I. Астраўцова. Вядомы тэнар лячыўся пісьмамі [Архівовано 27 лютого 2021 у Wayback Machine.] Біржа інфармацыі № 151, 11.01.2001
  2. Леанід Галяк. Успаміны [Архівовано 25 серпня 2009 у Wayback Machine.]. Кніга 1: ЗША, Летапіс, 1982. Кніга 2: ЗША, Летапіс, 1983.