Баграєв Микола Георгійович

український підприємець у сфері медіа та музичної індустрії, громадський діяч
(Перенаправлено з Микола Баграєв)

Мико́ла Гео́ргійович Багра́єв, (ос. Георгийы фырт Никъала Багъӕраты; нар. 19 червня 1964, Дігора, Північно-Осетинська Автономна Радянська Соціалістична Республіка)  — український підприємець у сферах медіа та музичної індустрії, громадський діяч, в минулому політик. Народний депутат України IV, V, VI та VII скликань[1]. Засновник радіогрупи «ТАВР Медіа» та ініціатор створення медіахолдингу TGH (Tavria Games Holding). Засновник фестивалів «Таврійські ігри» та «Чорноморські ігри»[2]. Засновник Всеукраїнського Благодійного Таврійського Фонду (1998) та благодійної платформи dity.help (2022).

Мико́ла Гео́ргійович Багра́єв
ос. Георгийы фырт Никъала Багъӕраты
Народився 19 червня 1964(1964-06-19) (59 років)
Дігора, Північно-Осетинська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РРФСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність бізнесмен у медіасферах і шоу-бізнесі
громадський діяч
Alma mater Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана (2005) і Херсонський державний аграрно-економічний університет (1987)
Членство Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада Президент ТОВ Таврійські Ігри
Партія безпартійний
раніше: партія Батьківщина і Партія регіонів
Нагороди
орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня
Заслужений діяч мистецтв України
Народний депутат України
IV скликання
самовисуванець 14 травня 2002 25 травня 2006
V скликання
Блок Юлії Тимошенко 25 травня 2006 14 червня 2007
VI скликання
Блок Юлії Тимошенко 23 листопада 2007 12 грудня 2012
VII скликання
Партія регіонів
фракція Суверенна європейська Україна
12 грудня 2012 27 листопада 2014

Почесний Консул Республіки Корея в Херсонській, Дніпропетровській та Запорізькій областях (з 2018).

Життєпис ред.

В 1987 закінчив інженерно-будівельний факультет Херсонського сільськогосподарського інституту. У 2005 з відзнакою закінчив факультет міжнародної економіки Київського національного економічного університету.

В 1987—1988 працював старшим інженером відділу капітального будівництва АПСК «Краса Херсонщини» в с Роздольне. У 1988—1991 працівав у Каховському міському комітеті комсомолу 2-м, а згодом 1-м секретарем. Від 1991 по 1992 — голова комітету у справах молоді Каховського міськвиконкому.

Заснував фестиваль «Таврійські ігри», що провдився від 1992 по 2008, а також благодійний дитячий фестиваль «Чорноморські ігри» (1998—2012, 2017 — 2023)[3][4].

З лютого 1998 по жовтень 2000 — секретар Експертної ради промисловців та підприємців при Президентові України.

Від червня 2000 по травень 2002 — член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення[5][6].

Від грудня 2007 по березень 2010 — радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах[7].

З 28 грудня 2014 р. — засновник і президент ТОВ «Таврійські Ігри»; засновник радіогрупи «ТАВР Медіа».

Ініціатор створення і засновник TGH (Tavria Games Holding)[8].

Живе в Києві. Володіє осетинською, українською та російською мовами.

Політична діяльність ред.

Микола Баграєв — народний депутат України чотирьох скликань[9]

  • IV скликання (2002-05-14 — 2006-05-25) — переміг у виборах як самовисуваець за виборчим округом № 186, Херсонська область, був секретарем Комітету ВРУ з питань свободи слова та інформації.
  • V скликання (2006-05-25 — 2007-06-14) — висувався від Блоку Юлії Тимошенко, член фракції цього блоку, був головою підкомітету з питань електронних засобів масової інформації та інформаційно-комунікаційних технологій та систем Комітету ВРУ з питань свободи слова та інформації.
  • VI скликання (2007-11-23 — 2012-12-12) — висувався від Блоку Юлії Тимошенко, член фракції цього блоку, а з березня 2011 — член фракції Партії регіонів, був членом Комітету ВРУ з питань свободи слова та інформації.
  • VII скликання (2012-12-12 — 2014-11-27 — висувався від Партії регіонів, був заступником голови Комітету ВРУ з питань свободи слова та інформації. З 21 березня 2014 був позапартійним народним депутатом, членом фракції Суверенна європейська Україна.

Був одним з депутатів, що голосували за «Диктаторські закони» у січні 2014 року[10]

Підприємництво ред.

Засновник та президент компанії «Таврійські ігри», яка є організатором міжнародних фестивалів «Таврійські Ігри» (19922008) та благодійного дитячого фестивалю «Чорноморські ігри» (з 1998); масштабних заходів загальнодержавного значення, а також багатьох культурологічних і соціальних проєктів.

Засновник радіогрупи «ТАВР Медіа», в управлінні якої 9 провідних радіостанцій: Хіт FM, Radio ROKS, KISS FM, Radio RELAX, Мелодія FM, Наше Радіо, Radio JAZZ, Classic Radio, Радіо Байрактар (раніше — Рускоє Радіо Україна). Засновник групи компаній, які представляють на медіаринку України музичні телеканали М1, М2[11].

В перші дні повномасштабного російського вторгнення канали Баграєва перестали транслювати контент російською мовою. 27 лютого 2022 року було ліквідовано «Русскоє Радіо Україна»[12] і невдовзі запущено «Радіо Байрактар».

Баграєв є співзасновником компанії «РТМ-Україна», яка є національним оператором реклами. З 2018 року: співзасновник компанії TicketsBox, яка є квитковим оператором.

З 22 вересня 2020 року — власник компанії «РТМ-Україна»[13].

Відзнаки ред.

  • Заслужений діяч мистецтв України (1997, за значний особистий внесок у розвиток національної культури, організацію та проведення багатьох мистецьких заходів)[14];
  • Орден «За заслуги» III ступеня (2004);
  • Орден «За заслуги» II ступеня (2020, за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм)[15];
  • Почесний громадянин Каховки.

Сім'я ред.

  • одружений, дружина Баграєва Світлана Леонідівна (1966 р. н.), психолог
  • син Руслан (1988 р. н.)
  • донька Людмила (1990 р. н.)
  • батько — Баграєв Георгій Дзанхотович (1882—1977), працівник сільського господарства,
  • мати — Баграєва Чабахан Асламурзаївна (1927—2017), ветеран праці.[16]

Примітки ред.

  1. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 15 березня 2014. Процитовано 26 травня 2017.
  2. Оксана Мамченкова (25 травня 2017). Фестивальна історія: як «Таврійські ігри» робили з Каховки музичну столицю. life.pravda.com.ua. Українська правда.
  3. Владислава Ткаченко (1 червня 2022). Микола Баграєв: Чорноморські Ігри 2023 пройдуть у звільненому українському Скадовську. fakty.com.ua. Факти ICTV.
  4. Чорноморські Ігри 2023 — з Любов'ю до Херсонщини, з Вірою у Перемогу, для дітей заради майбутнього!
  5. Указ Президента України від 9 червня 2000 року № 778/2000 «Про призначення членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення»
  6. Указ Президента України від 4 травня 2002 року № 429/2002 «Про звільнення М. Баграєва з посади члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення»
  7. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 січня 2008 року № 9-р «Про призначення Баграєва М.Г. радником Прем'єр-міністра України».
  8. TGH. Процитовано 19 квітня 2024.
  9. Посіпаки: Баграєв Микола Георгійович, помічники народного депутата України. posipaky.info (укр.). Архів оригіналу за 30 травня 2017. Процитовано 26 травня 2017.
  10. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 14 травня 2021.
  11. Галина Петренко (28 листопада 2017). Микола Баграєв: На M1 Music Awards витрачається близько 11-12 млн грн. detector.media. Детектор медіа.
  12. В Україні більше немає «Русского радио». Детектор медіа. 27 лютого 2022.
  13. Хмельницький продав 50% акцій у рекламній компанії «РТМ-Україна» власнику каналів M1 і M2. mind.ua. 23 вересня 2020.
  14. Указ Президента України від 3 липня 1997 року № 608/97 «Про присвоєння М. Баграєву почесного звання "Заслужений діяч мистецтв України"»
  15. Указ Президента України від 21 серпня 2020 року № 335/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  16. Баграєв Микола Георгійович. Досьє №44/60. Кто есть кто. Архів оригіналу за 31 травня 2016. Процитовано 26 травня 2017.

Посилання ред.