Мечислав Кухар
Мечислав Маріан Кухар (пол. Mieczysław Marian Kuchar; нар. 13 жовтня 1902, Львів, Австро-Угорщина — пом. 13 травня 1939, Калуш, Польща) — польський футболіст, воротар, офіцер Війська Польського, спортивний функціонер.
 | ||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Мечислав Маріан Кухар | |||||||||
| Народження | 13 жовтня 1902 | |||||||||
| Львів, Австро-Угорщина | ||||||||||
| Смерть | 13 травня 1939 (36 років) | |||||||||
| Калуш, Польща | ||||||||||
| Поховання | Меморіал львівських орлят | |||||||||
| Зріст | 174 см | |||||||||
| Громадянство |  Польща
| |||||||||
| Позиція | воротар | |||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||
| ||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||
| Нагороди |
  | |||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||
Життєпис ред.
Мечислав Маріан Кучар нардився 11 серпня[1] або 13 серпня 1902 року в родині етнічного угорця Людвіка Кучара та Людвики з родини Држивицької[2]. Батько був промисловцем та став спонсором клубу «Погонь» (Львів). Брати Владислава Кухара також були спортсменами (пов'язаними з клубом «Погонь» (Львів), включаючи футбольну секцію) та офіцерами артилерійського резерву Польської армії: Тадеуш (1891-1966, тренер і спортивний діяч, капітан), Владислав (1895-1983, спортсмен, спортивний активіст, офіцер Польської армії), Вацлав (1897-1981, олімпієць, лейтенант). Його братами та сестрами також були: Казиміра (1899-1981, про її чоловіка Ходкевича), Кароль (1892-1960), Кінга (народилася, померла 1894), Збігнєв (1905-1945, також хокеїст Погоня)[3].
Мечислав Кухар виступав воротарем у першій команді футбольної секції «Погоні» у 1918-1924 роках[4]. Зазвичай залишався резервістом. У чемпіонаті Польщі провів 17 матчів. Перебував у команді «Погоні» у сезонах чемпіонатів 1922 та 1923 років. Окрім цього, грав у збірній міста Львова[4].
Наприкінці Першої світової війни брав участь в битві за Львів під час польсько-української війни[4]. У Війську Польському був призначений 1 липня 1925 року другим лейтенантом артилерійського резерву зі старшинством[4]. У 1934 році став офіцером у запасі 5-го полку легкої артилерії зі Львова, він був у записах Повітського додаткового командування міста Калуш.
Переїхав зі Львова до Калуша, де став організатором спортивного життя міста[4]. Займав посаду в місцевому ТЕСП (Товариства експлуатації солі калію)[4].
БУв одружений, виховував сина (нар. 1932)[4]. Помер після тривалої хвороби (туберкульозу) 13 травня 1939 року в Калуші[1]. Похований на Кладовищі захисників Львова 16 травня 1939 року[4].
Відзнаки ред.
- Медаль Незалежності (19 грудня 1933 року, за роботу у справі відновлення незалежності)[5]
- Хрест Оборони Львова
- Пам'ятна відзнака «Орлята»
Примітки ред.
- ↑ а б Mieczysław Kuchar. wikiliga.pl. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 19 листопада 2015.
- ↑ Jarosław Barczyk. Z historii polskiego sportu - postać Wacława Kuchara. profesor.pl. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 19 листопада 2015.
- ↑ Ludwik Kuchar. geni.com. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 19 листопада 2015.
- ↑ а б в г д е ж и Miesięczny Biuletyn Sportowy. R. 5, 1939 nr 5-6 (27 V) (пол.)
- ↑ M.P. 1933 nr 292 poz. 318 [Архівовано 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (пол.)
Література ред.
- Andrzej Gowarzewski: Kolekcja klubów. Tom 4 - Lwów i Wilno w ekstraklasie, Katowice 1997.
- Andrzej Gowarzewski: Mistrzostwa Polski. Ludzie (1918-1939). 100 lat prawdziwej historii (1), Katowice 2016.