Мережева плата

Мережева плата, також знана як мережева карта, мережевий адаптер, Ethernet-адаптер, NIC (англ. network interface controller), network card — периферійний пристрій, що дозволяє комп'ютеру взаємодіяти з іншими пристроями мережі.

У наш час, особливо в персональних комп'ютерах чи мобільних пристроях (мобільні пристрої здебільшого побудовані за принципом «система на кристалі»), мережеві плати досить часто інтегровані в материнські плати для зручності та здешевлення всього комп'ютера в цілому.

Опис ред.

Мережевий адаптер, що належить до периферійного пристрою комп'ютера, безпосередньо взаємодіє із середовищем передавання даних, яке прямо чи через інше комунікаційне обладнання пов'язує його з іншими комп'ютерами. Цей пристрій вирішує завдання надійного обміну двійковими даними, представленими відповідними електромагнітними сигналами, по зовнішніх лініях зв'язку.

Як і будь-який контролер комп'ютера, керування мережевим адаптером здійснює драйвер операційної системи, і розподіл функцій між мережним адаптером та драйвером може змінюватися від реалізації до реалізації.

Топологія ред.

Комп'ютер, чи то сервер, чи робоча станція, під'єднується до мережі (певними взаємозв'язками) за допомогою внутрішньої плати — мережевого адаптера (хоча бувають і зовнішні мережні адаптери, що підключаються до комп'ютера через паралельний порт чи USB).

Мережевий адаптер вставляється в гніздо материнської плати або у док-станцію. Карти мережевих адаптерів встановлюються на кожній робочій станції (що потребує доступу до мережі) і на файловому сервері.

Принцип дії ред.

Робоча станція надсилає запит до файлового сервера й отримує відповідь через мережевий адаптер, коли файловий сервер готовий. Мережеві адаптери перетворять паралельні коди, використовувані всередині комп'ютера та представлені малопотужними сигналами, в послідовний потік потужних сигналів для передачі даних зовнішньою мережею.

Вимоги ред.

Мережеві адаптери повинні бути сумісні з кабельною системою мережі, внутрішньою інформаційною шиною ПК і мережевою операційною системою.

Види та способи взаємодії ред.

З точки зору кабельної системи мережеві карти можна класифікувати наступним чином:

Карти, які оснащено з'єднувачами для підключення через коаксіальний кабель. Такі карти вже достатньо застаріли, оскільки пропускна спроможність коаксіального кабелю порівняно з іншими не велика.
Карти, які оснащені з'єднувачами під звиту пару. Швидкість підключення на витій парі досягає гігабіта на секунду, с що є максимальною швидкістю для звичайного комп'ютера. Найпоширеніші на цей момент.
Карти з бездротовим інтерфейсом. Радіус їх дії достатньо великий, а швидкість передачі даних висока. При побудові мережі за допомогою бездротових карт нема потреби тягнути по офісу або квартирі довгі пучки проводів. При цьому можна легко перемістити системний блок в будь-яке зручне для вас місце, не прив'язуючись до мережевих проводів. Мають все більший попит.

Існує ще один варіант з вбудованою мережевою картою, коли вона інтегрована безпосередньо у материнську плату. Це дуже поширений варіант для домашнього або офісного комп'ютера, а особливо для ноутбука. Вбудовані мережеві карти мають як правило з'єднувач для витої пари. Це економить вам вільне місце на материнській платі, в яке при необхідності можна встановити інший пристрій.

Призначення мережевого адаптера ред.

Підготовка даних, що надходять від поточного комп'ютера, для передачі по мережевому кабелю далі;
власне, передача даних іншому комп'ютеру;
керування потоком даних між комп'ютером та кабельною системою.

Приклади ред.

Сайти виробників ред.

• Allied Telesis • 3Com • Atheros (англ.) • Broadcom (англ.) • Marvell (англ.) • Intel (англ.) • Realtek (англ.) • D-Link • VIA (англ.) • Planet