Відкрити головне меню

Меліто́польська опера́ція — фронтова наступальна операція радянських військ Південного (з 20 жовтня 1943 — 4-го Українського фронту) в Німецько-радянській війні. Складова частина Нижньодніпровської стратегічної операції — другого етапу битви за Дніпро.

Мелітопольська операція 1943
Німецько-радянська війна
Ucraina 1944.jpg
Радянські танки з десантом на броні вступають до населеного пункту.
Дата: 26 вересня 1943 — 5 листопада 1943
Місце: Мелітопольський ґебіт, генеральна округа Таврія
Результат: Перемога Червоної Армії,
ліквідація Мелітопольського ґебіту
Сторони
Третій Рейх Третій Рейх СРСР СРСР
Командувачі
Flag of Germany (1935–1945).svg Евальд фон Клейст Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg Федір Толбухін
Військові сили
6-та армія групи армій «А» — бл. 210 тис. осіб, бл. 300 танків, 1500 гармат і мінометів, бл. 700 літаків Південний (із 20 жовтня — 4-й Український фронт) (5-та ударна армія, 2-га гвардійська армія, 44-та, 28-ма, 51-ша загальновійськові, 8-ма повітряна армії, 11-й, 19-й, 20-й танкові корпуси, 2-й та 4-й гвардійські мехкорпуси, 4-й і 5-й гвардійські кавкорпуси) — всього 555 тис. осіб, до 780 танків і САУ, понад 5300 гармат і мінометів, понад 1100 літаків)
Втрати
6-та армія: з 20.09 по 10.11.43 вбито 4 077, поранено 16 681,

безвісти пропало 3 591[1]

безповоротні — понад 42 тис. осіб,
санітарні
понад 155 тис. осіб.

ПеребігРедагувати

Проводилася у період з 26 вересня по 5 листопада 1943 після завершення Донбаської операції з метою розгрому 6-ї армії німецької групи армій «А» у Північній Таврії, яка відійшла на заздалегідь підготовлений рубіж на річці Молочна (одна з найбільш укріплених ділянок «Східного валу», що прикривала підступи до Північної Таврії і Криму), та визволення Північної Таврії і виходу до пониззя Дніпра.

21 вересня війська Південного фронту по завершенні Донбаської операції підійшли до оборонного рубежу противника на річці Молочна, що являв собою 2-3 смуги оборони з розгалуженою системою траншей, довготривалих вогневих споруд, численних протитанкових і протипіхотних загороджень. Основним вузлом оборони було місто Мелітополь.

У ході наступу, розпочатого 26 вересня, планувалося завдати два удари: головний удар основними силами на північ від Мелітополя (4 армії, 2 танкові і 2 кавалерійські корпуси) та допоміжний, силами 28-ї армії, з району на південь від Мелітополя в обхід міста з південного заходу.

Наступ було розпочато на вимогу Ставки, щоб не дати супротивнику закріпитися на оборонному рубежі, практично без оперативної паузи, без належної підготовки та розвідки, незважаючи на втому військ і виснаженість матеріальних засобів. Багато в чому саме тому він практично захлинувся — за 5 днів військам при великих втратах вдалося вклинитися в оборону противника лише на 2-10 км.

З 30 вересня по 9 жовтня наступ було тимчасово зупинено. Провівши ретельний аналіз обстановки і виявивши, що командувач 6-ї армії перекидає значні сили з південного флангу на північний, Толбухін перегруповує основні сили у протилежному напрямку і завдає масованого удару по ослабленому угрупуванню противника. Перекидання у смугу 28-ї армії військ 51-ї армії, танкового і кавалерійського корпусів дозволило добитися найбільшого успіху на південному напрямку, і через два тижні після поновлення операції, 23 жовтня, Мелітополь було очищено від нацистів силами 51-ї армії у взаємодії з військами 28-ї армії. Одночасно війська, що наступали на північ від міста, також прорвали оборону і перерізали залізничну лінію ЗапоріжжяМелітополь.

У прорив на південь від Мелітополя було введено рухливу кінно-механізовану групу «Буря» у складі 4-го Кубанського кавалерійського і 19-го танкового корпусів, підтриманих авіацією. 24 жовтня німецькі війська були змушені почати загальний відступ. Переслідуючи противника, радянські війська 30 жовтня зайняли Генічеськ і вийшли на узбережжя затоки Сиваш, а 1 листопада, подолавши Турецький вал, увірвалися на Перекопський перешийок. До ночі 5 листопада війська вийшли до гирла Дніпро і захопили плацдарм на південному березі Сиваша.

Військам, які наступали, однак, не вдалося вибити противника із займаного ним плацдарму на лівому березі Дніпра, на південь від Нікополя і до Великої Лепетихи.

У результаті операції війська фронту просунулися на захід і південний захід на 50-320 км, захопили майже всю Північну Таврію і блокували із суходолу кримське угрупування німецько-нацистських військ, створивши умови для відвоювання Криму і півдня Правобережної України.

18 частин і з'єднань, що найбільш відзначилися, отримали почесні назви Мелітопольські.

ПриміткиРедагувати

  1. 1943 рік (рос.)

Джерела та літератураРедагувати