Медолюб-шилодзьоб західний
| Медолюб-шилодзьоб західний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Acanthorhynchus superciliosus Gould, 1837 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Медолюб-шилодзьоб західний[2] (Acanthorhynchus superciliosus) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae).
Поширення ред.
Ендемік Австралії. Поширений на південно-західному куті Західної Австралії. Трапляється від міста Джуріен-Бей на південь до затоки Ізраеліт. Мешкає у відкритих лісах, чагарниках та пустках.[3][4]
Опис ред.
Дрібний медолюб із тонким вигнутим дзьобом. Тіло завдвожки від 12 до 16 см, вагою 8-11 г. Самці трохи більші за самиць. Самець темно-оливково-сірий зверху з каштановою потилицею. Горло і груди каштанові, окантовані знизу білою та чорною смугами; живіт сірий. Він має білу брову і чорну маску, а також біле пір'я внизу хвоста, яке помітне під час польоту. Самиця тьмянішого забарвлення з блідо-рудою потилицею та сірими горлом і грудьми без окантовки.[5]
Спосіб життя ред.
Живиться нектаром, переважно з квіток дерева Banksia ilicifolia. Годується в нижній частині крони, щоб уникнути конфліктів з більшими та агресивнішими медолюбами. Розмножується, переважно, з вересня по січень. Самиця будує чашоподібне гніздо з кори, трави, стебел рослин і пуху серед гілок низького куща або дерева. Відкладає 1-2 яйця. Пташенята годуються обома батьками і оперяються через 15 днів.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Acanthorhynchus superciliosus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.1) (англ.) 28 червня 2021
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Pizzey, Graham; Knight, Frank (1998). Birds of Australia. London: HarperCollins. с. 396. ISBN 0-00-220132-1.
- ↑ Simpson, Ken; Day, Nicolas (1984). Field Guide to the Birds of Australia. London, UK: Christopher Helm. с. 240. ISBN 978-0-7470-3023-2.
- ↑ Slater, Peter; Slater, Pat; Slater, Raoul (2003). The Slater Field Guide to Australian Birds. Frenchs Forest, NSW, Australia: Reed New Holland. с. 294. ISBN 978-1-877069-00-0.
Посилання ред.
- Western spinebill media [Архівовано 23 червня 2016 у Wayback Machine.] on the Internet Bird Collection website
- Western spinebill vocalizations [Архівовано 9 грудня 2018 у Wayback Machine.] on the Macauley Library's (Cornell Laboratory of Ornithology) website