Медвянець довгобородий
| Медвянець довгобородий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Melionyx princeps Mayr & Gilliard, 1951[2] | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Melidectes princeps | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Медвя́нець довгобородий[3] (Melionyx princeps) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae)[4]. Ендемік Папуа Нової Гвінеї.
Опис ред.
Довжина птаха становить 26,5-28,8 см. Забарвлення загалом темне, попелясто-сіре. Птах має тонку білу бороду, яка досягає згину крила. Дзьоб довгий, тонкий, за очима пляма голої шкіри оранжевого кольору.
Таксономія ред.
За результатами молекулярно-генетичного дослідження, опублікованого в 2019 році, довгобородого медвянця, а також два інші види, яких раніше відносили до роду Медвянець (Melidectes), було переведено до відновленого роду Melionyx[5].
Поширення і екологія ред.
Довгобороді медвянці є ендеміками Папуа Нової Гвінеї, поширені в горах Гілуве, Хаген, Кубор, Вільгельм, Майкл та в нагір'ях Кайженде[en] в провінції Енга. Вони живуть в гірських тропічних лісах, високогірних чагарникових заростях і луках. Зустрічаються на висоті від 3000 до 3800 м над рівнем моря, в горах Кубор на висоті до 2750 м над рівнем моря
Поведінка ред.
Довгобороді медвянці живляться нектаром, комахами і плодами. Шукають їжу в кронах дерев. Гніздяться в черні-липні.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінкмми дослідників, популяція довгобородих медвянців становить від 2500 до 10000 птахів. Їм можу загрожувати знищення природного середовища і зміна клімату.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Melionyx princeps. Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 14 листопада 2021.
- ↑ =Mayr, Ernst; Gilliard, E. Thomas, ред. (1951). New species and subspecies of birds from the highlands of New Guinea (PDF) (англ.) (вид. American Museum Novitates no. 1524. Gilliard New Guinea Expedition 1950-1951). Архів оригіналу (PDF) за 14 листопада 2021. Процитовано 14 жовтня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Honeyeaters. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
- ↑ Andersen, M.J; McCullough, J.M.; Friedman, N.R.; Peterson, A.T.; Moyle, R.G.; Joseph, L.; Nyári, A.S. (2019). Ultraconserved elements resolve genus-level relationships in a major Australasian bird radiation (Aves: Meliphagidae). Emu. 119 (3): 218—232. doi:10.1080/01584197.2019.1595662.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |