Відкрити головне меню

Клаудія Меган «Мег» Уррі — американський астрофізик, яка в 2015—2016 роках була президентом Американського астрономічного товариства, а перед тим — головою кафедри фізики в Єльському університеті (2007—2013 рр.).[3] Вона відрізняється не тільки її внеском у астрономію та астрофізику, включаючи роботу над чорними дірами, але й своїми поглядами щодо сексизму та гендерної рівності в астрономії[4] та науці загалом.

Мег Уррі
Meg Urry.jpg
Народилася 20 століття
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність астрофізик, астроном, викладачка університету
Alma mater Університет Джонса Гопкінса[1], Університет Тафтса[1] і Єльський університет
Заклад Єльський університет[1]
Член Національна академія наук США[2] і Американська академія мистецтв і наук
Нагороди

Зміст

Дитинство та освітаРедагувати

Дитинство Мег пройшло в штатах Індіана і Массачусетс, потім вона навчалася в коледжі університету Тафтса, спеціалізуючись на математиці, музиці та фізиці,[5] і закінчила його у 1977 році.[6]

Уррі отримала ступінь магістра (1979 р.) і доктора наук (1984 р.)[6] з фізики в університеті Джонса Гопкінса, де її наставником був Арт Девідсен[5]. Для написання своєї дисертації вона вивчала блазари в центрі космічних польотів ім. Годдарда з Річардом Мушоцьким[5]. Потім Мег працювала постдокторантом у Центрі космічних досліджень Массачусетського технологічного інституту[3], з Клодом Канісаресом[5]. 2001 року Уррі почала працювати на факультеті Єльського університету, тоді як єдина жінка на кафедрі[3], і стала її головою 2007 року[5].

Кар'єраРедагувати

Мег Уррі займає активну суспільну позицію у вирішенні гендерної нерівності в астрономії та науці загалом, провівши понад 60 диспутів на цю тему[6], у тому числі й на щорічних конференціях для студентів-фізиків (CUWiP). З Лаурою Денлі Уррі спільно організувала першу зустріч жінок-астрономів[5].

Уррі вивчає надмасивні чорні діри, відомі як активні ядра галактик, і зв'язок нормальних галактик з активними.

Нагороди та відзнакиРедагувати

Подальше читанняРедагувати

Список літературиРедагувати

  1. а б в Ideal E. Blazing the trail: essays by leading women in science. — 2013. — P. 245. — ISBN 978-1-4827-0943-8
  2. http://www.nasonline.org/member-directory/members/3001457.html
  3. а б в Eileen Pollack, «Why Are There Still So Few Women in Science?», New York Times, Oct. 6, 2013.
  4. Urry, Meg (2010). Women in (European) Astronomy. У Röser, Siegfried. Formation and Evolution of Cosmic Structures. Reviews in Modern Astronomy. Volume 21. Wiley-VCH. с. 249–261. 
  5. а б в г д е Karen Masters, «She's an Astronomer: Meg Urry», Galaxy Zoo (May 2, 2010)
  6. а б в «Meg Urry» Архівовано 2013-10-04 у Wayback Machine. (faculty profile), Yale University
  7. National Academy of Sciences Members and Foreign Associates Elected. Процитовано 2016-05-05.