Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Маяк Бирючий — маяк в Україні, на Бирючому острові у Генічеському районі Херсонської області.

Маяк Бирючий

46°05′27″ пн. ш. 34°59′27″ сх. д. / 46.090833333333° пн. ш. 34.990833333333° сх. д. / 46.090833333333; 34.990833333333
КраїнаУкраїна Україна
РозташуванняБирючий острів
Генічеський район
Херсонська область
Статус спадщинипам'ятка історії місцевого значення України
Дата початку спорудження1878
Дата закінчення спорудження1878
Відкриття21 жовтня 1882
Висота30 м
Власник«Держгідрографія»
Призначеннямаяк
Висота вогню37 м
Дальність видимості вогню15 миль
ARLHSUKR-005[1]

Маяк Бирючий. Карта розташування: Україна
Маяк Бирючий
Маяк Бирючий
Маяк Бирючий (Україна)
Маяк Бирючий. Карта розташування: Херсонська область
Маяк Бирючий
Маяк Бирючий
Маяк Бирючий (Херсонська область)
Мапа

CMNS: Маяк Бирючий у Вікісховищі

Розташування

ред.
 
 
 
Лампа маяка

Маяк знаходиться у південно-західній частині Бирючого острова, на території Азово-Сиваського національного природного парку.

Історія

ред.

Бирючий маяк був споруджений для обслуговування Генічеського порту в 1878 році французькими майстрами[2]. Через Російсько-турецьку війну 1877—1878 років маяк було введено в експлуатацію 21 жовтня 1882 року. Висота першого маяка складала 24,7 метра[3].

Світлооптичний апарат забезпечував видимість на морі до 8,3 милі. Поряд із маяком знаходився одноповерховий мурований будинок для доглядача та трьох службовців, також були инші господарські споруди.

1943 року, під час Другої світової війни, румунські війська підірвали маяк.

У 1957 році маяк відбудували, була споруджена нова восьмигранна вежа висотою у 30 метрів. Маяк живився від дизельного двигуна.

1984 року маяк Бирючий був капітально відремонтований та модернізований. На ньому встановили сучасне обладнання, яке забезпечує надійну роботу світлооптичних приладів. Нині маяк світить на відстань до 15 миль (до 28 км).

У 1993 році маяк, останній на Азовському морі, було підключено до зовнішньої електромережі.

Влітку 2008 року маяк Бирючий був відремонтований.

У 2018 році для забезпечення безперебійної роботи світло­оптичного обладнання, як основне джерело енергоживлення маяка Бирючий, було встановлено автономну систему електроживлення на базі сонячних панелей[4].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Birjuchy Light ARLHS UKR-005 [Архівовано 19 серпня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
  2. Азова — Сиваський національний природний парк (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 серпня 2019. Процитовано 18 серпня 2019.
  3. Бірючий маяк. Архів оригіналу за 18 серпня 2019. Процитовано 18 серпня 2019.
  4. Рятівне «сонце» [Архівовано 18 серпня 2019 у Wayback Machine.] «Вісник Держгідрографії» № 1 (56) 2019

Посилання

ред.