Мачу́ла (контамінація мачула — «палиця», «мачуґа» + *мочуло, *мочало, *мочило)[1] — волокно, добуте з луб'яного шару кори молодої липи вимочуванням[2]. З мачули роблять рогожі, мачулки та деякі інші вироби. Мачулою також називають і саму рогожу[2], а також мачулку[2].

На відміну від лика для плетіння личаків, яке знімали з дерев не старше, ніж десять років, на сировину для мачули йшла кора старих лип. На стовбурі з обох боків робили поздовжні розрізи, потім клином відділяли від деревини два жолоби-півциліндри. Щоб отримати мачулу, луб вимочували у мочилах — спеціальних ямах, ковбанях, наповнених водою. Добре вимочену сировину висушували, а взимку починали мачульне виробництво.

Сфера застосування мачули була колись вельми широкою. Із зв'язаних у пучок волокон виходила лазнева мачулка або віхоть для посуду, з такого ж пучка на руків'ї — квач для білення стін, печей, змащування коліс коломаззю. З мачули плели рогожі, рибальські мережі, мотузки. Давні германці шили одяг з мачульної тканини. У старі часи мачулу використовували і в столярстві: для набивання м'яких меблів.

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  2. а б в Мачула // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.