Маттео Джуліо Бартолі (італ. Matteo Giulio Bartoli; 22 листопада 1873, Лабін, Австро-Угорщина (сучасна Хорватія) — 23 січня 1946, Турин, Італія) — італійський лінгвіст.

Маттео Бартолі
Народився22 листопада 1873(1873-11-22)[1][2][…] або 22 вересня 1873(1873-09-22)[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Лабин, Істрійська жупанія, Хорватія[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер23 січня 1946(1946-01-23)[1][2][…] (72 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Турин, Італія[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняМонументальний цвинтар в Туриніd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Королівство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьмовознавець, викладач університету, письменник-документаліст, романіст, філолог Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьдіалектологія, діахронічне мовознавство, філологія[6], мовознавство[6], романістика[6], переклади з німецькоїd[6] і translation into Italiand[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякиДалматинська мова і лінгвістична географія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВіденський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіВільгельм Маєр-Любке Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовіталійська[1][6][7], німецька[6] і французька[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладТуринський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоТуринська академія наук[5] Редагувати інформацію у Вікіданих

Біографія

ред.

Учився у Віденському університеті, з 1907 року і до смерті — професор у Туринському університеті.

Його дослідження далматинської мови, двохтомний твір «Далматинська мова: старороманські мовні релікти від Вельї до Рагузи і їхнє місце у Апеніно-Балканській Романії» (Das Dalmatische: altromanische Sprachreste von Veglia bis Ragusa und ihre Stellung in der Apennino-Balkanischen Romania, 1906) є єдиним повним описом цієї вимерлої мови. Він написав його італійською мовою і пізніше опублікував у Відні німецький переклад. Однак італійський рукопис був згодом загублений, і тільки 2000 року опублікували італійський переклад німецького видання.

Окрім цього, він написав «Вступ до неолінгвістики» (Introduzione alla neolinguistica, 1925) і «Досвід просторової лінгвістики» (Saggi di linguistica spaziale, 1945).

Був учителем Антоніо Грамші.

Примітки

ред.
  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Encyclopædia Britannica
  3. а б в Енциклопедія Брокгауз
  4. Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
  5. а б в www.accademiadellescienze.it
  6. а б в г д е ж и Чеська національна авторитетна база даних
  7. CONOR.Sl

Джерела

ред.