Маттео Бартолі
Маттео Джуліо Бартолі (італ. Matteo Giulio Bartoli; 22 листопада 1873, Лабін, Австро-Угорщина (сучасна Хорватія) — 23 січня 1946, Турин, Італія) — італійський лінгвіст.
| Маттео Бартолі | |
|---|---|
| Народився |
22 листопада 1873[1][2][…] Лабин, Істрійська жупанія, Хорватія[4] |
| Помер |
23 січня 1946[1][2][…] (72 роки) Турин, Італія[4] |
| Поховання | Монументальний цвинтар в Туриніd |
| Країна |
.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Діяльність | мовознавець, викладач університету, письменник-документаліст, романіст |
| Галузь | діалектологія і діахронічне мовознавство |
| Відомий завдяки | Далматинська мова і Лінгвістична географія |
| Alma mater | Віденський університет |
| Вчителі | Вільгельм Маєр-Любке |
| Знання мов | італійська[1] і німецька |
| Заклад | Туринський університет |
| Членство | Академія наук Турина[4] |
БіографіяРедагувати
Учився у Віденському університеті, з 1907 року і до смерті — професор у Туринському університеті.
Його дослідження далматинської мови, двохтомний твір «Далматинська мова: старороманські мовні релікти від Вельї до Рагузи і їхнє місце у Апеніно-Балканській Романії» (Das Dalmatische: altromanische Sprachreste von Veglia bis Ragusa und ihre Stellung in der Apennino-Balkanischen Romania, 1906) є єдиним повним описом цієї вимерлої мови. Він написав його італійською мовою і пізніше опублікував у Відні німецький переклад. Однак італійський рукопис був згодом загублений, і тільки 2000 року опублікували італійський переклад німецького видання.
Окрім цього, він написав «Вступ до неолінгвістики» (Introduzione alla neolinguistica, 1925) і «Досвід просторової лінгвістики» (Saggi di linguistica spaziale, 1945).
Був учителем Антоніо Грамші.
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б в Академія наук Турина — 1757.
ДжерелаРедагувати
- Bartoli, Matteo Giulio // Dizionario Biografico degli Italiani — Volume 6 (1964). (італ.)