Матицін Олег Васильович
Олег Васильович Матицін (нар. 19 травня 1964 року, Москва, РРФСР, СРСР) — російський політичний діяч. Міністр спорту Російської Федерації з 21 січня 2020 року.[1]
| Олег Васильович Матицін | |
|---|---|
_crop.jpg) | |
 Міністр спорту Російської Федерації | |
|
Нині на посаді | |
| На посаді з | 21 січня 2020 |
| Президент | Володимир Путін |
| Прем'єр-міністр | Михайло Мішустін |
| Попередник | Павло Колобков |
| Народився |
19 травня 1964 (59 років) Москва, РРФСР, СРСР |
| Відомий як | міністр |
| Країна | Росія |
| Освіта |
Російський державний університет фізичної культури, спорту, молоді та туризму Російська академія державної служби |
| Alma mater | Російський державний університет фізичної культури, спорту, молоді та туризму |
| Професія | спортсмен, політик |
| Нагороди | |
| Підпис |
 |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Доктор педагогічних наук (2002), професор (1999), член—кореспондент Російської академії освіти[2], член Ради з розвитку фізичної культури і спорту при Президентові Російської Федерації[3].
Президент Міжнародної федерації студентського спорту (FISU), почесний президент російського спортивного студентського союзу. Ректор Російського державного університету фізичної культури, спорту, молоді та туризму (2001—2006).
Життєпис ред.
Народився 19 травня 1964 року в Москві.
Спортивні досягнення ред.
Професійно займався настільним тенісом, представляючи на змаганнях спортивне товариство «Буревісник».
Майстер спорту СРСР з настільного тенісу (1980), володар Кубка СРСР (1982), призер VII Спартакіади народів СРСР (1983), чемпіонату РРФСР (1984)[4].
З середини 1980-х року тренував збірну команду ГЦОЛІФК з настільного тенісу. Команда стала двічі чемпіоном Всесоюзної Універсіади (1988, 1990) і чемпіоном світу серед студентів (1992).
У 1997 році ця робота була оцінена присвоєнням Олегу Матицину звання заслуженого тренера Російської Федерації.
Освіта ред.
У 1985 році закінчив Державний центральний ордена Леніна інститут фізичної культури.
У 1989 році там же закінчив аспірантуру, в 1990 році отримав ступінь кандидата педагогічних наук, захистивши дисертацію «підготовка висококваліфікованих спортсменів в настільному тенісі з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей особистості та діяльності».
У вересні 1990 направлений Державним комітетом СРСР з народної освіти на науково-педагогічне стажування в Пекінський спортивний університет, в 1991 році отримав його диплом.
У 2002 році в Уральської державної академії фізичної культури (нині УралГУФК) захистив докторську дисертацію на тему «Система формування спеціальної підготовленості юних спортсменів на етапах багаторічної підготовки в індивідуальних ігрових видах спорту: на матеріалі настільного тенісу»[5].
У 2006 році отримав другу вищу освіту за спеціальністю «державне і муніципальне управління» в Російської академії Державної служби при Президентові Російської Федерації.
Після завершення стажування в КНР в 1991 повернувся на роботу в ГЦОЛІФК-Ргуфксміт в якості викладача.
У 1996 році отримав звання доцента і призначений деканом факультету індивідуальної професійної освіти.
У 1996—1999 року був деканом факультету індивідуальної професійної освіти.
У 1999—2001 року обіймав посаду проректора з навчальної роботи.
У період з 2001 по 2006 рік був ректором вузу. Далі з 2006 року по 2015 рік був президентом університету.
Робота в студентському спортивному русі ред.
Паралельно з роботою в Ргуфксміт Матицин в 2005 році був обраний на посаду президента російського студентського спортивного союзу (РССС), який очолював до 2015 року.
В якості президента РССС брав активну участь в заявочних кампаніях Казані і Красноярськ а на право проведення Всесвітніх літніх Універсіад, входив до складу організаційних комітетів XXVII Всесвітньої літньої Універсіади 2013 року в Казані і XXIX Всесвітньої зимової Універсіади 2019 року в Красноярську. Олег Матицин був керівником російської делегації на Всесвітніх Універсіадах 2005, 2007, 2009, 2011, 2013 і 2015 року.
У 2005 був обраний до складу виконкому Європейської асоціації університетського спорту.
У 2007 став членом виконкому Міжнародної федерації університетського спорту (FISU).
У 2011 був обраний Першим віце-президентом FISU. На виборах виконкому FISU, що відбулися в листопаді 2015 в Лозанні, був обраний на посаду президента, набравши 102 голоси проти 23 голосів у чинного президента Клода-Луї Гальена[6][7][8].
В якості президента FISU ініціював розробку Глобальної стратегії FISU-2027, яка була затверджена на 35-й Генеральній асамблеї FISU в Тайбеї[9]. Під керівництвом Матицина FISU провела дві літні і дві зимові Універсіади.
Були підписані контракти на проведення зимових Універсіад в Люцерне (зимова Універсіада 2021) і Лейк-Плесіде (зимова Універсіада 2023) і літніх Універсіад в Ченду (Літня Універсіада 2021) і Єкатеринбурге (Літня Універсіада 2023). FISU також підписала меморандуми про взаєморозуміння з Міжнародним олімпійським комітетом та Асоціацією національних олімпійських комітетів, увійшла до складу Асоціації міжнародних спортивних федерацій, визнаних МОК[10].
У 2018 році Матицин увійшов до складу комісії МОК з олімпійської освіти[11].
У 2019 року на Генеральній Асамблеї FISU в Турине був переобраний на другий термін президентства FISU[12].
Міністр спорту Росії ред.
21 січня 2020 року призначений на посаду міністра спорту Російської Федерації[13].
Санкції ред.
Через вторгнення Росії в Україну, 24 лютого 2023 року Олега Матиціна занесено до списку санкцій США.[14]
З 9 червня 2022 року доданий до санкційного списку України.[15]
24 лютого 2022 року доданий до санкційного списку Нової Зеландії.[16]
Примітки ред.
- ↑ Матицін Олег Васильович // Уряд Російської Федерації. Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
- ↑ Члени-кореспонденти Російської академії освіти «Російська академія освіти». Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 9 листопада 2020.
- ↑ Склад учасників ради [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.], Сайт Президента РФ
- ↑ Розділ 6. Персоналії керівників і провідних фахівців сфери фізичної культури і спорту. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 9 листопада 2020.
- ↑ Олег Матыцин: Я їхав комсомольцем, членом партії. Повернувся — все завалилося. [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.], Студентська хокейна ліга
- ↑ Олег Матыцин очолив світовий студентський спорт. Російська газета. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
- ↑ Matytsin ousts incumbent Gallien as President of FISU. insidethegames.biz. 08-11-2015. Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
- ↑ Биография нового министра спорта Олега Матыцина [Архівовано 2020-01-23 у Wayback Machine.], ТАСС
- ↑ FISU to develop 10-year strategic plan guide to organisation's operations. 09-03-2016. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
- ↑ ARISF elect International University Sports Federation as new member in effort to strengthen educational links. insidethegames. 16 квітня 2018. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
- ↑ помирити Росію з МОК: чим новий глава Мінспорту Олег Матицин краще Павла Колобкова [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.], DailyStorm
- ↑ Висока оцінка роботи. Олег Матицин переобраний на пост президента FISU. ТАСС. 16 листопада 2019. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
- ↑ / Олег Васильович Матицин [Архівовано 17 листопада 2020 у Wayback Machine.], Уряд Росії
- ↑ Russia-related Designations and Designations Updates; Belarus Designations; Publication of Russia-related Determination; Issuance of Russia-related General Licenses and Associated Frequently Asked Questions. U.S. Department of the Treasury (англ.). Процитовано 20 березня 2023.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №400/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 9 червня 2022 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
- ↑ Trade, New Zealand Ministry of Foreign Affairs and. Russia Sanctions. New Zealand Ministry of Foreign Affairs and Trade (en-NZ) . Процитовано 20 березня 2023.