Матильда Ланкастерська, графиня Ольстер
Матильда Ланкастерська або Мод Ланкастерська (англ. Maud of Lancaster; близько 1310, замок Каррікфергус, Ольстер, лордство Ірландія — 5 травня 1377, імовірно Брейс-Ярд або Кемпсі-Еш, Саффолк, Королівство Англія) — англійська аристократка з королівської династії Плантагенетів, дочка Генрі, 3-го графа Ланкастера, дружина ірландського землевласника Вільяма де Бурга, 3-го графа Ольстера (у 1327—1333 роках), та юстиціарія Ірландії Ральфа де Уффорда (у 1343—1346 роках). Після смерті другого чоловіка постриглася в черниці.
| Матильда Ланкастерська, графиня Ольстер англ. Maud of Lancaster | |
| Народження: | 1310 |
|---|---|
| Смерть: |
5 травня 1377 або 5 травня 1377[1] Саффолк, Англія |
| Рід: | Плантагенети |
| Батько: | Генрі Плантагенетd |
| Мати: | Матильда Чаворт |
| Шлюб: | William Donn de Burghd[2] і Ralph Uffordd |
| Діти: | Elizabeth de Burgh, 4th Countess of Ulsterd[2] і Maud de Ufford, Countess of Oxfordd[3] |
Життєпис ред.
Народилася приблизно 1310 року в замку Каррікфергус в Ольстері[4] й належала до молодшої гілки англійського королівського дому Плантагенетів. Третя дитина і друга дочка Генрі Плантагенета, 3-го графа Ланкастера та 3-го графа Лестера, онука короля Генріха III, від шлюбу з Матільдою (Мод) де Чаворт; всього в цьому шлюбі народилися шість дочок і один син — Генрі Гросмонт[5], який часто представляв інтереси Матильди[6].
Доля Матильди через обидва шлюби була пов'язана з Ірландією. 1327 року її видали за Вільяма де Бурга, 3-го графа Ольстера і 5-го барона Коннахта, великого ірландського землевласника, який перебував з нею в доволі близькій спорідненості. 1332 року графиня народила дочку Елізабет, а роком пізніше її чоловіка вбили змовники. Матильді довелося втекти до Англії разом із дитиною (тепер — формально графинею Ольстер і баронесою Коннахт у своєму праві). Доходів із земель де Бургів вона вже не отримувала: Ірландію охопила громадянська війна, до того ж третиною сімейних володінь керувала її свекруха. Графиня постаралася використати спорідненість із королем Едуардом III (троюрідним братом), щоб поліпшити своє фінансове становище та відновити вплив у Ірландії. Вона отримала доходи з низки пріоратів, 1337 року домоглася заборони для юстиціарію прощати вбивць її чоловіка, а 1339 року — призначення її камергера Г'ю де Бурга дублінським скарбником. Дочка Матильди 1341 року заручилась із сином короля Лайонелом Антверпенським[6].
Не пізніше червня 1343 графиня вийшла заміж вдруге — за сера Ральфа де Уффорда, брата 1-го графа Саффолка. У серпні того ж року подружжя перебувало в Авіньйоні, де одержали від папи Климента VI низку привілеїв і звільнення від даної раніше обітниці здійснити паломництво в Сантьяго-де-Компостела. Незабаром Уффорда призначено юстиціарієм Ірландії. Він із дружиною прибули до Дубліна в липні 1344 з загоном із 40 латників і 200 лучників. До листопада 1345 відносяться повідомлення про нову вагітність Матильди, а в квітні 1346 її чоловік помер від хвороби, і графині довелося знову спішно виїхати з Ірландії з дочкою, що народилася на той час. Хроніст зловтішно повідомляє, що Матильда, яка ще недавно поводилася як королева острова, покинула Дублінський замок потай, через задні ворота, щоб уникнути глузувань натовпу[6].
Повернувшись до Англії, графиня вирішила постригтися у черниці. 1347 року вона стала канонісою в августинському абатстві Кемпсі-Еш у Саффолку, де поховано її другого чоловіка; на її гроші там засновано світський коледж, переведений 1354 року в сусідній Брейс-Ярд, де Лайонел Антверпенський пізніше заснував францисканський жіночий монастир. 1369 року графиня жила в Брейс-Ярді. Згідно з Оксфордським словником, імовірно саме там вона й померла 5 травня 1377 року, а похована в Кемпсі-Еш[6]. За даними Елісон Вейр, Матільда померла в Кемпсі-Еш, а в Брейс-Ярді її поховали[7][8].
Нащадки ред.
У двох шлюбах народила двох дочок. Старша дочка, Елізабет де Бург (1332—1363), вийшла за Лайонела Антверпенського, який завдяки цьому став черговим графом Ольстер, а пізніше отримав титул герцога Кларенського[4][6]. Вона народила лише одну дочку, Філіпу, нащадками якої є пізні Мортімери та Йорки[9].
У шлюбі з сером Ральфом де Уффордом народилася (наприкінці 1345 або на початку 1346) дочка Матильда (Мод), дружина Томаса де Вера, 8-го графа Оксфорда. Вона померла 1413 року[7][6]. Її єдиний син Роберт де Вер, 9-й граф Оксфорд, був фаворитом короля Річарда II, від якого отримав титул герцога Ірландії[10].
Генеалогія ред.
Примітки ред.
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ а б Kindred Britain
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Weir, 1999, p. 76.
- ↑ Waugh, 2004.
- ↑ а б в г д е Frame, 2004.
- ↑ а б Weir, 1999, p. 77.
- ↑ Lady Matilda of Lancaster. The Peerage (англ.). Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 9 травня 2021.
- ↑ Philippa Plantagenet, Countess of Ulster. The Peerage (англ.). Архів оригіналу за 25 липня 2017. Процитовано 9 травня 2021.
- ↑ Matilda de Ufford. The Peerage (англ.). Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 9 травня 2021.
Література ред.
- Frame R. Matilda (Maud) of Lancaster, countess of Ulster (d. 1377) // Oxford Dictionary of National Biography. — 2004.
- Waugh S. Henry of Lancaster, third earl of Lancaster and third earl of Leicester (c. 1280–1345) // Oxford Dictionary of National Biography. — 2004.
- Weir A. Britain's Royal Families: The Complete Genealogy. — London : The Bodley Head, 1999.