Матильда Бранденбурзька
Матильда Бранденбурзька (пол. Matylda Brandenburska, нім. Matilda von Brandenburg; 1270 — 1 січня 1298) — принцеса з династії Асканії; у шлюбі — Княгиня Вроцлава і Велика княгиня Польщі.
| Матильда Бранденбурзька | |
|---|---|
 | |
| Біографічні дані | |
| Народження | 1270 |
| Смерть | 1290-ті |
| Поховання | Ленінське абатство |
| У шлюбі з | Генрік IV Праведний |
| Династія | House of Ascania in Brandenburgd |
| Батько | Отто V[1] |
| Мати | Judith of Henneberg-Coburgd[1] |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Донька Отто V, маркграфа Бранденбургу. Була далекий нащадком Великих князів Київських.
Біографія ред.
Була другою донькою Отто V, маркграф Бранденбургу та його дружини Юдит Генеберг-Кобург, доньки Германа І, графа Генебергу.
Герман І мав шість дітей: трьох братів і трьох сестер. Двоє братів Матильди: Альберт і Отто, померли молодими; а ще один брат Герман, успадкував всі батьківські домени й володіння.
1284 року старша сестра Матильди Беатріс Брандербурзька вийшла заміж за Болка I, князя Свидниці. Інші дві сестри — Кунігунда, померла неодружена, і Юдит, яка у 1303 році одружилася з Рудольфом I, герцогом Сакс-Вітембергу.
До 1287/1288 р. Матильда вийшла заміж за Генриха IV, князя Вроцлава і Великого князя Польського; стала його другою дружиною. Попередній шлюб Генріха IV з дочкою князя Опольського Владислава, Констанс закінчився або її смертю, або розлученням й вигнанням на батьківщину. Згідно з іншими джерелами, справжньою причиною розлучення було те, що Генріх IV мав роман з Матильдою і хотів одружитися з нею.
Оскільки пара була родичами, їм була потрібна згода Папи Римського, яка, можливо, була видана незабаром після весілля. Дітей у них не було.
23 червня 1290 року Генріх IV несподівано помер, мабуть, отруєний. Незабаром Матильда повернулася до Бранденбурга, де померла до 1 червня 1298 року і була похована в цистерціанському монастирі в Клостер-Леніні.
Родовід ред.
Матильда Бранденбурзька веде свій родовід, в тому числі, й від Великих князів Київських Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
Джерела ред.
- K. Jasinski, Rodowód Piastów śląskich, Second Edition, Kraków 2007, part I, pp. 160—162.
- M. Spórna and P. Wierzbicki, Słownik władców Polski i pretendentów do tronu polskiego, Kraków 2003.
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage