Марія Полідурі
| Марія Полідурі | ||||
|---|---|---|---|---|
| Μαρία Πολυδούρη | ||||
 | ||||
| Народилася |
1 квітня 1902 Каламата, Греція | |||
| Померла |
29 квітня 1930 (28 років) Афіни ·туберкульоз | |||
| Громадянство |
 Греція | |||
| Діяльність | поетеса | |||
| Alma mater | Афінський національний університет імені Каподистрії | |||
| Мова творів | грецька | |||
| Роки активності | з 1916 | |||
| Напрямок | неоромантизм | |||
|
| ||||
 Марія Полідурі у Вікісховищі | ||||
Марія Полідурі (грец. Μαρία Πολυδούρη) — грецька поетеса, самобутня представниця початку ХХ століття[1]. Відома своїм пристрасним та красномовним прощанням з життям, писала у напрямку неоромантизму.
Біографія ред.
Марія Полідурі народилась 1 квітня 1902[2][3] (1905[4]) року у місті Каламата[5].
У неї було коротке життя, трагічна доля, рання втрата батьків, потім хвороба — все це знайшло відображення в її поезії, але найголовнішими мотивами для неї були любов та смерть.
З 1915 року почала писати. Літературна спадщина, яку вона залишила, невелика, але надзвичайно гарна, пронизана щирістю і болем. У журналі «Сімейна зірка» вперше опублікувала свій вірш «Мама».
Через рік закінчила перший альбом «Ромашки», але повністю він так ніколи і не був опублікований. У 1921 році під час навчання в Афінському університеті, Марія знайомиться з молодим поетом Костасом Каріотакісом, який також навчався на юридичному факультеті. Через короткий час їх знайомство переростає в сильну любов, яка не мала щасливого кінця.
У 1927 році під час перебування у Парижі захворіла на туберкульоз. У 1928 році після самогубства К. Каріотакіса стан її здоров'я різко погіршився[6].
У 1928 році виходить збірка «Завмираючі трелі» («Τρίλλιες που σβύνουν»), а у 1929 році — «Ехо у Хаосі»(«Ηχώ στο Χάος»).
У квітні 1930 року Марія Полідурі, залишившись без засобів до існування, помирає у віці двадцяти восьми років у санаторії «Sotiria» (поблизу Афін). Вона встигає залишити помітний слід у новогрецькій літературі, а ніжність і тремтливість звучання її лірики залишаються неперевершеними. Великий літературний та історичний інтерес становлять листи Марії до Каріотакіса, кумира всього її життя.
У 1961 році письменниця Лілі Зографу у книзі «Відповідаю» зібрала і опублікувала усі твори Марія Полідурі та написала наступне:
|
(рос.) Мария была женщиной из женщин, революционеркой из революционеров, одной из тех стремительно проходящих натур, которые пролетели через этот мир для того, чтобы показать нам красоту, настоящую страсть, и уйти[3]. | 
|
Посилання ред.
- María Poliduri-Tampoco aqui на YouTube(гр.)
- Maria Poliduri - Sólo canto porque me amaste на YouTube(гр.)
| У Вікіджерелах є |
Примітки ред.
- ↑ Греческая литература 20 в. users.auth.gr. Архів оригіналу за 26 вересня 2009. Процитовано 5 травня 2016 року.(рос.)
- ↑ María Polydoúrī. data.bnf.fr. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 5 травня 2016 року.(фр.)
- ↑ а б Мария Полидури. real-greece.ru. Архів оригіналу за 13 червня 2016. Процитовано 6 травня 2016 року.(рос.)
- ↑ Maria Polydoúre. britannica.com. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 5 травня 2016 року.(англ.)
- ↑ Каламата. Персоналии. travellers.ru. Архів оригіналу за 12 травня 2016. Процитовано 5 травня 2016 року.(рос.)
- ↑ Kostas Karyotakis y María Poliduri. fragmentsdevida.wordpress.com. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 6 травня 2016 року.(ісп.)