Марія Полідурі
Μαρία Πολυδούρη
Μαρία Πολυδούρη 1918~.jpg
Народилася 1 квітня 1902(1902-04-01)
Каламата, Греція
Померла 29 квітня 1930(1930-04-29) (28 років)
Афіни
·туберкульоз
Громадянство Греція Греція
Національність греки
Діяльність поетеса
Alma mater Афінський національний університет імені Каподистрії
Мова творів новогрецька[1]
Роки активності з 1916
Напрямок неоромантизм

CMNS: Марія Полідурі у Вікісховищі

Марія Полідурі (грец. Μαρία Πολυδούρη) — грецька поетеса, самобутня представниця початку ХХ століття[2]. Відома своїм пристрасним та красномовним прощанням з життям, писала у напрямку неоромантизму.

БіографіяРедагувати

Марія Полідурі народилась 1 квітня 1902[3][4] (1905[5]) року у місті Каламата[6].

У неї було коротке життя, трагічна доля, рання втрата батьків, потім хвороба — все це знайшло відображення в її поезії, але найголовнішими мотивами для неї були любов та смерть.

З 1915 року почала писати. Літературна спадщина, яку вона залишила, невелика, але надзвичайно гарна, пронизана щирістю і болем. У журналі «Сімейна зірка» вперше опублікувала свій вірш «Мама».

Через рік закінчила перший альбом «Ромашки», але повністю він так ніколи і не був опублікований. У 1921 році під час навчання в Афінському університеті, Марія знайомиться з молодим поетом Костасом Каріотакісом, який також навчався на юридичному факультеті. Через короткий час їх знайомство переростає в сильну любов, яка не мала щасливого кінця.

У 1927 році під час перебування у Парижі захворіла на туберкульоз. У 1928 році після самогубства К. Каріотакіса стан її здоров'я різко погіршився[7].

У 1928 році виходить збірка «Завмираючі трелі» («Τρίλλιες που σβύνουν»), а у 1929 році — «Ехо у Хаосі»(«Ηχώ στο Χάος»).

У квітні 1930 року Марія Полідурі, залишившись без засобів до існування, помирає у віці двадцяти восьми років у санаторії «Sotiria» (поблизу Афін). Вона встигає залишити помітний слід у новогрецькій літературі, а ніжність і тремтливість звучання її лірики залишаються неперевершеними. Великий літературний та історичний інтерес становлять листи Марії до Каріотакіса, кумира всього її життя.

У 1961 році письменниця Лілі Зографу у книзі «Відповідаю» зібрала і опублікувала усі твори Марія Полідурі та написала наступне:

  (рос.) Мария была женщиной из женщин, революционеркой из революционеров, одной из тех стремительно проходящих натур, которые пролетели через этот мир для того, чтобы показать нам красоту, настоящую страсть, и уйти[4].  

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Греческая литература 20 в. users.auth.gr. Архів оригіналу за 26 вересня 2009. Процитовано 5 травня 2016 року. (рос.)
  3. María Polydoúrī. data.bnf.fr. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 5 травня 2016 року. (фр.)
  4. а б Мария Полидури. real-greece.ru. Архів оригіналу за 13 червня 2016. Процитовано 6 травня 2016 року. (рос.)
  5. Maria Polydoúre. britannica.com. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 5 травня 2016 року. (англ.)
  6. Каламата. Персоналии. travellers.ru. Архів оригіналу за 12 травня 2016. Процитовано 5 травня 2016 року. (рос.)
  7. Kostas Karyotakis y María Poliduri. fragmentsdevida.wordpress.com. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 6 травня 2016 року. (ісп.)