Маріу Брага

Ма́ріу Ауґу́сту де Алме́йда Бра́ґа (порт. Mário Augusto de Almeida Braga; 14 липня 1921(19210714), Коїмбра, Португалія — 1 жовтня 2016, Лісабон) — португальський письменник, перекладач, журналіст і драматург; один із чільних представників і провідників неореалізму в португальській літературі ХХ століття.

Маріу Брага
порт. Mário Augusto de Almeida Braga
Народився	14 липня 1921(1921-07-14) Коїмбра, Португалія
Помер	1 жовтня 2016(2016-10-01) (95 років) Лісабон, Португалія
Країна	Португалія
Діяльність	письменник
Нагороди

З життя і творчості

Закінчив філологічний факультет Університету Коїмбри (історико-філософські науки) і кілька років викладав.

Працював генеральним директором Державного секретаріату з питань соціальних комунікацій. Також був членом Консультативної ради бібліотек Фонду Галуста Гульбенкяна.

У період від 1946 до 1965 року — редактор коїмбрського часопису Vértice, підтримуючи зв'язки з групою письменників неореалізму, пов'язаних з цим періодичним виданням.

Власну літературну діяльність розпочав у 1944 році з виходом книги оповідань «Туман» (Nevoeiro), за якою була збірка «Люди гір» (Serranos), підтвердивши таким чином свою прихильність до новели як жанру, а у темах зосереджуючись особливо на драмах селянина та його соціально-економічних конфліктах.

Пізніше, у «Чотирьох монетах» (Quatro Reis), «Книзі тіней» (O Livro das Sombras) та «Відсутньому тілі» (Corpo Ausente) тематика його оповідань еволюціонувала у бік міського середовища, сягнувши у романі «Кругле королівство» (O Reino Circular) алегорії та сатири ідеологічного характеру. Не цураючись відображення питань культури та політики, про що свідчать два томи «Ідей та життя» (As Ideias e a Vida), Брага також написав Momentos Doutrinais, де він розкриває свої погляди на літературу та ідеї, пов'язані з його роздумами.

Як драматург є автором п'єси на три дії «Міст через життя» (A Ponte Sobre a Vida, 1965) та двох одноактних фарсів (O Pedido і Café Amargo, 1966).

Як перекладач відомий перекладами на португальську літературних творів багатьох світових класиків, зокрема Сервантеса, Мольєра, Мопассана, Чехова, Ельзи Тріоле, Веркора тощо.

У 1960 році Маріу Брага був удостоєний Премії Рікарду Малєйруша, 12 лютого 1996 року йому було присвоєно звання командора Ордена інфанта Енріке.

Помер 1 жовтня 2016 року в 95-річному віці в Лісабоні.

Бібліографія

• «Туман» (Nevoeiro, оповідання) (1944)
• «Дороги без сонця» (Caminhos sem Sol, оповідання) (1948)
• «Люди гір» (Serranos, оповідання та повісті) (1948)
• O Pedido(театр) (1949)
• «Платон і „Поетика“» (Platão e a Poética, нарис) (1950)
• «Каміло і реалізм» (Camilo e o Realismo, нарис) (1957)
• «Мар'яна» (Mariana, повість) (1957)
• «Чотири монети» (Quatro Reis, оповідання) (1957)
• «Сільські історії» (Histórias da Vila, оповідання) (1958)
• Vale de Crugens (роман) (1958)
• O Cerco (повість) (1959)
• «Книга тіней» (O Livro das Sombras, оповідання) (1960)
• «Гном» (O Gnomo, роман) (1962)
• «Відсутнє тіло» (Corpo Ausente, повісті) (1961)
• «Незавершена подорож» (Viagem Incompleta, новели) (1963)
• «Ідеї та життя» (As Ideias e a Vida, хроніки) (1965)
• «Міст через життя» (A Ponte sobre a Vida, драматургія) (1965)
• Café Amargo (драматургія) (1966)
• «Напередодні повені» (Antes do Dilúvio, повість) (1967)
• «Очі та голоси» (Os Olhos e as Vozes, повісті) (1971)
• «Кругле королівство» (O Reino Circular, роман) (1971)
• Entre Duas Tiranias: Uma Campanha Pouco Alegre em Prol da Democracia (есе) (1977)
• O Intruso (новели та повісті) (1980)
• Contos Escolhidos (1983)
• «Троянди і камінь» (As Rosas e a Pedra, хроніки) (1995)
• «Різдвяні історії» (Contos de Natal) (1995)
• Espólio Intacto (роман) (1996)
• Momentos Doutrinais (есеї) (1997)

Джерела та посиланян

• Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 393 (рос.)
• Маріу Брага [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.] на Сайт Музею неореалізму [Архівовано 1 квітня 2020 у Wayback Machine.] (порт.)
• Маріу Брага на www.cmjornal.pt (порт.)