Маріка смарагдова
| Маріка смарагдова | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Смарагдова маріка (Гана)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cinnyris chloropygius Jardine, 1842 | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Nectarinia chloropygia Cinnyris chloropygia | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ма́ріка смара́гдова[2] (Cinnyris chloropygius) — вид горобцеподібних птахів родини нектаркових (Nectariniidae). Мешкає в Західній і Центральній Африці.
Опис ред.
Смарагдова маріка — дрібний птах, схожий на маріку-крихітку (Cinnyris minullus). У дорослих самців голова зелена, металево-блискуча, крила темно-коричневі, надхвістя синє, металево-блискуче, хвіст чорний з пурпурово-синім відблиском. Груди яскраво-червоні, над грудьми вузька синя смуга, живіт оливковий. Груди поцятковані лимонно-жовтими плямками. Самець смарагдової маріки відрізняється від дещо меншого за розмірами самця маріки-крихітки більшим дзьобом і відсутністю синіх смуг на червоних грудях. У дорослої самиці смарагдової маріки голова і верхня частина тіла оливково-коричневі, крила і хвіст темно-коричневі, нижня частина тіла оливково-жовта. Нижня частина тіла у самиці смарагдової маріки жовтіша й менш поцяткована, ніж у самиці маріки-крихітки[3].
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[4]
- C. c. kempi Ogilvie-Grant, 1910 — від Сенегалу до південно-західної Нігерії;
- C. c. chloropygius (Jardine, 1842) — від південно-східної Нігерії до ЦАР, заходу ДР Конго і північного заходу Анголи, на острові Біоко;
- C. c. orphogaster Reichenow, 1899 — від центру і сходу ДР Конго, Південного Судану і Уганди до західної Кенії, західної Танзанії і північно-східної Анголи.
Поширення і екологія ред.
Смарагдові маріки поширені від Сенегалу до Уганди й півночі Анголи. Вони живуть у вологих тропічних і мангрових лісах, саванах, чагарникових заростях, на полях і плантаціях, у парках і садах. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками до 6 птахів. Живляться гусінню, жуками, павуками, нектаром, квітками і насінням, їжу шукають у нижніх частинах крони дерев. Самці територіальні, нападають як на представників свого виду, так і на марік-крихіток. Гніздо зроблене з трави, смужок кори та листя і встелене м'яким матеріалом. Насиджують лише самиці[3].
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Cinnyris chloropygius. Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ а б Mann, Clive F.; Cheke, Robert A. (2010). Sunbirds: A Guide to the Sunbirds, Flowerpeckers, Spiderhunters and Sugarbirds of the World. Bloomsbury Publishing. с. 259—260. ISBN 978-1-4081-3568-6. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Dippers, leafbirds, flowerpeckers, sunbirds. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |