Вікіпедія

Мартін Ловренс

американський актор, режисер, сценарист і продюсер
(Перенаправлено з Мартін Лоренс)

Ма́ртін Фіцдже́ральд Ло́вренс (англ. Martin Fitzgerald Lawrence; нар. 16 квітня 1965, Франкфурт-на-Майні, Гессен, Німеччина) — американський актор, режисер, сценарист і продюсер, найбільш прославився провідними ролями у фільмах «Нічого втрачати», «Діамантовий поліціянт», «Погані хлопці», «Дім великої матусі», «Національна безпека», а також у багатьох інших.

Мартін Ловренс
Ім'я при народженні Martin Fitzgerald Lawrence
Народився 16 квітня 1965(1965-04-16) (59 років)
Франкфурт-на-Майні, Дармштадт, Гессен, ФРН
Національність американець
Громадянство США США
Релігія Salvita Decorted[1]
Діяльність комік, кінорежисер, кінопродюсер, актор озвучування, сценарист, телеактор, кіноактор
Alma mater Friendly High Schoold і Eleanor Roosevelt High Schoold
Роки діяльності 1987 — дотепер
IMDb nm0001454
CMNS: Мартін Ловренс у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився 16 квітня 1965 у Франкфурті-на-Майні в Німеччині, де його чорношкірий батько, Джон Ловренс, служив в американських збройних силах.

Після того, як його батьки розлучилися в 1973 році, Рідко бачив свого батька, який працював поліцейським. Його мати, Хлора, працювала на кількох роботах, щоб підтримати її сім'ю. як уважають,[джерело?] є кузеном акторів Чарлі Мерфі і Едді Мерфі, і у нього є рідний брат по імені Рей Проктер.

Рано виявив комічні здібності. Як стверджує сам Ловренс, він завжди міг розвеселити свою матір, яка змушена була самотньо ростити шістьох дітей (батько покинув сім'ю, повернувшись до Німеччини). Вже в школі йому вдавалося розсмішити і утримувати увагу великої аудиторії. Тому до того часу, коли вийшов у самостійне життя й здобув вищу освіту, він остаточно вирішив стати комічним актором. Його кар'єра починалася з виступів у нічних клубах Вашингтона. Розповідаючи про той період свого життя, актор говорив, що ці виступи були йому необхідні, щоб набути впевненості в собі: якщо він зможе розсмішити відвідувачів нічного клубу, то він змусить сміятися будь-кого.

У великому кіно дебютує у фільмі «Роби те, що треба» (реж. Спайк Лі, 1989 р.), після чого пропозиції з Голлівуду надходять регулярно: «Домашня вечірка» (1990), «Домашня вечірка 2» (1991), «Після настання темряви» (1991) і «Бумеранг» (1992), де Ловренс з'явився разом з Едді Мерфі. Однак це були невеликі, радше, епізодичні ролі.

Основну ж популярність принесла його участь в телевізійних шоу. Перші ж програми, де з'явився, принесли йому популярність як унікальному комічному акторові. Більш того, вже в 1993 рік у він став провідним власного телевізійного шоу «Мартін» («Martin»), з успіхом транслювався кабельним каналом Fox-TV.

У ході шоу проявив себе як дуже багатоликий комік, не тільки виконуючи функції ведучого, але й граючи роль матері героя, що буквально призводило глядачів у захват. І це незважаючи на специфічний, грубуватий гумор, місцями балансує на межі вульгарності. Про зростання популярності шоу «Мартін» свідчить і той факт, що навіть американська цензура, спочатку дозволяла лише одноразове вживання слова «ass» в прямому ефірі, незабаром дозволила вживати це лайка без обмежень. У тому ж 1993 році шоу «Мартін» було визнано найкращим TV-шоу Америки і протягом наступних п'яти років залишалося одним з найпопулярніших у телеглядачів, займаючи топові місця в рейтингах. Проникливість і дотепність, що дозволяли піднятися над стереотипами, призвели до того, що в 1994 рік у він був визнаний найкращим коміком США.

Правда, у всій цій бочці меду не обійшлося без ложки дьогтю. Починаючи з 1994 року ім'я регулярно фігурує в пресі в зв'язку з численними скандалами. Приймаючи психотропні наркотики, актор часом ставав просто несамовитим і дозволяв собі дикі витівки. Так, у 1994 році за непристойні жарти його вигнали з програми «Суботнього вечора в прямому ефірі». Ця подія стала лише першою ланкою в ланцюзі скандалів. Далі — більше. У 1996 рік у, опинившись на одному з жвавих перехресть зі зброєю в руках, він брудно лаявся і поводився як божевільний. А через два місяці був заарештований і засуджений до виправно-трудових робіт без позбавлення волі за спробу пронести вогнепальну зброю в літак в аеропорту. До скандалів навколо Ловренса додаються і звинувачення в сексуальних домаганнях, і голосне розлучення з дружиною, і грубі витівки на знімальних майданчиках, і напад на відвідувача нічного клубу, і лікування в реабілітаційному центрі.

Однак все це не заважало успішно зніматися. Парадоксально, але, будучи на гачку в поліції, Ловренс зіграв роль поліцейського Маркуса Барнетта — одну з головних ролей у фільмі Майкла Бея «Погані хлопці» (1995). Фільм швидко став хітом, дозволивши до кінця розкритися акторському таланту Ловренса. А що послідували потім фільми «Нема чого втрачати» (1997), «Довічно» (1999) і «Діамантовий поліцейський» (1999) лише закріпили успіх. На сьогоднішній день фільмографія Мартіна Ловренса становить понад двох десятків фільмів, серед яких «Дім великої матусі» (2000), після якого гонорари актора перевищили 10 млн доларів, «Чорний лицар» (2001), «Національна безпека» (2003), "Погані хлопці 2 "(2003) та ін

Крім акторських робіт, відомий як талановитий режисер і продюсер. Його фільми «Тонка грань між любов'ю і ненавистю» (1996), «Дім великої матусі» (2000) і «Дім великої матусі 2» (2006), «Що може бути гірше?» (2001), «Національна безпека» (2003) не тільки принесли величезний прибуток їх автору, але і користуються незмінним успіхом у прокаті.

У 2001 рік у на знак визнання заслуг Ловренса як актора, режисера і продюсера відбитки його рук і ніг були увічнені на Голлівудському бульварі.

Фільмографія ред.

Посилання ред.

  1. ↑ https://hollowverse.com/martin-lawrence/
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мартін_Ловренс&oldid=42299526