Марта Чейз
Марта Коулз Чейз (англ. Martha Cowles Chase 30 листопада 1927 — 8 серпня 2003), також відома як Марта С. Епштейн[1] — американський генетик, яка у 1952 році разом з Альфредом Герші експериментально допомогла підтвердити, що ДНК, а не білок є генетичним матеріал життя.
| Марта Чейз | |
|---|---|
| англ. Martha Chase | |
 | |
| Народилася |
30 листопада 1927 Клівленд-Гайтс, Каягога (округ), Огайо, США |
| Померла |
8 серпня 2003 (75 років) Лорейн, Лорейн, Огайо, США ·пневмонія |
| Країна |
 США |
| Діяльність | geneticin, молекулярний біолог, біохімік, хімік, мікробіолог |
| Alma mater |
College of Woosterd Університет Південної Каліфорнії |
| Галузь | генетика |
| Заклад | Cold Spring Harbor Laboratoryd |
 Марта Чейз у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Чейз народилася в 1927 році в Клівленді, штат Огайо.[1] Її батько був інструктором з природничих наук Західного резервного університету. Вона виросла разом зі своєю сім'єю в Клівленд-Гайтс, штат Огайо.[2] Після закінчення середньої школи Клівленд-Гайтс вона отримала ступінь бакалавра у Вустерському коледжі. Потім працювала науковим співробітником, перш ніж повернутися до навчання в 1959 році та отримати ступінь доктора філософії з мікробіології в Університеті Південної Каліфорнії в 1964 році.[3][4]
Наукова діяльність ред.
У 1950 році Чейз почала працювати науковим співробітником в лабораторії Колд-Спрінг-Харбор з бактеріологом і генетиком Альфредом Герші. У 1952 році вона і Герші провели експеримент Герші-Чейз, який допоміг підтвердити, що генетична інформація зберігається і передається за допомогою ДНК, а не білка. Експеримент включав радіоактивне мічення білка або нуклеїнової кислоти бактеріофага Т2 (вірусу, який заражає бактерії) і з'ясування, який компонент потрапив до кишкової палички при зараженні. Вони виявили, що переносяться нуклеїнові кислоти, а не білок. Це допомогло вирішити суперечки про склад спадкової інформації. Герші отримав Нобелівську премію з фізіології та медицини за відкриття в 1969 році, а Чейз не була включена до списку.[1]
Чейз покинула лабораторію Колд-Спрінг-Харбор у 1953 році і почала працювати з Гасом Доерманном в Національній лабораторії Оук-Ридж у Теннессі, а пізніше в Рочестерському університеті. Протягом 1950-х років вона щороку поверталася до Колд-Спрінг-Харбора, щоб брати участь у зустрічах фагової групи біологів.[3] У 1959 році вона почала навчання в докторантурі Університету Південної Каліфорнії в лабораторії Джузеппе Бертані. Бертані переїхав до Швеції, а Чейз закінчила дисертацію з Маргарет Ліб у 1964 році.[5]
Родина ред.
Перебуваючи в Каліфорнії, Чейз познайомилася з колегою-вченим Річардом Епштейном і вийшла заміж наприкінці 1950-х років, змінивши своє ім’я на Марта К. Епштейн. Шлюб був коротким, і незабаром вони розлучилися, не залишивши дітей.[1] Ряд особистих невдач у 1960-х роках завершив її кар’єру в науці. Вона повернулася до Огайо, щоб жити з родиною. Останні десятиліття свого життя вона провела, страждаючи від форми деменції, яка позбавила її короткочасної пам’яті. Померла Марта Чейз від пневмонії 8 серпня 2003 року у віці 75 років.[3]
Пам'ять ред.
Родина Chaseviridae, група бактеріофагів ряду Caudovirales, була названа на честь Марти Чейз.[6]
Примітки ред.
- ↑ а б в г Dawson, Milly (20 серпня 2003). Martha Chase dies. The Scientist. Процитовано 17 листопада 2023.
- ↑ Baranick, Alana (14 серпня 1998). Martha Chase, 75, Cleveland native, worked on early DNA experiments. The Plain Dealer.
- ↑ а б в Lavietes, Stuart (13 August 2003). Martha Chase, 75, a Researcher Who Aided in DNA Experiment. The New York Times.
- ↑ Reactivation Of Phage-P2 Damaged By Ultraviolet Light :: University of Southern California Dissertations and Theses. digitallibrary.usc.edu. Процитовано 17 листопада 2023.
- ↑ Illuminating life : selected papers from Cold Spring Harbor Laboratory, 1903-1969. Witkowski, J. A. (Jan Anthony), 1947-, Cold Spring Harbor Laboratory. Cold Spring Harbor, N.Y.: Cold Spring Harbor Laboratory Press. 2000. ISBN 9780879695668. OCLC 42462623.
- ↑ Evelien M. Adriaenssens, Mart Krupovic et al.: Taxonomy of prokaryotic viruses: 2018-2019 update from the ICTV Bacterial and Archaeal Viruses Subcommittee. In: Archives of Virology 165. 11 March 2020. Pp 1253–1260. doi:10.1007/s00705-020-04577-8. PDF