Вікіпедія

Марселіно Гарсія Тораль

Марселіно Гарсія Тораль (ісп. Marcelino García Toral, нар. 14 серпня 1965, Вільявісьйоса) — іспанський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Марселіно Гарсія Тораль
Марселіно Гарсія Тораль
Марселіно Гарсія Тораль
Особисті дані
Народження 14 серпня 1965(1965-08-14) (59 років)
  Вільявісьйоса, Іспанія
Зріст 168 см
Громадянство  Іспанія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1985–1989 Іспанія «Спортінг» (Хіхон) 74 (2)
1989–1990 Іспанія «Расінг» 32 (4)
1990–1992 Іспанія «Леванте» 33 (0)
1992–1994 Іспанія «Ельче» 49 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1985 Іспанія Іспанія U-20 6 (1)
1986–1988 Іспанія Іспанія U-21 8 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1997–1998 Іспанія «Леальтад»
2001–2003 Іспанія «Спортінг Б» (Хіхон)
2003–2005 Іспанія «Спортінг» (Хіхон)
2005–2007 Іспанія «Рекреатіво»
2007–2008 Іспанія «Расінг»
2008–2010 Іспанія «Реал Сарагоса»
2010–2011 Іспанія «Расінг»
2011–2012 Іспанія «Севілья»
2013–2016 Іспанія «Вільярреал»
2017–2019 Іспанія «Валенсія»
2021–2022 Іспанія «Атлетік» (Більбао)
2023–2023 Франція «Марсель»
2023– Іспанія «Вільярреал»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуби «Спортінг» (Хіхон) та «Расінг», а також молодіжну збірну Іспанії.

Клубна кар'єра

ред.

У дорослому футболі дебютував 1985 року виступами за «Спортінг» (Хіхон), вихованцем якої і був. Дебютував на вищому рівні 22 грудня 1985 року в нічийному (1:1) гостьовому матчі проти «Сельти».[1] і загалом провів у клубі чотири сезони, взявши участь у 74 матчах чемпіонату. Кращим же сезоном для нього став 1986/87, в якому його команда фінішувала четвертою, а він з'являвся на полі у її складі в 33 матчах;

У сезоні 1988-89 Тораль втратив місце в основі, зігравши лише в трьох матчах Прімери, після чого покинув клуб і перейшов у «Расінг». Відіграв за клуб із Сантандера наступний сезон своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Расінга», був основним гравцем команди, але за результатами цього сезону клуб вилетів з Сегунди.

1990 року перейшов в інший клуб Сегунди «Леванте», але і з ним за підсумками першого ж сезону вилетів до Сегунди Б, де і провів наступний сезон 1991-92.

Протягом 1992—1994 років виступав у Сегунді Б за «Ельче». Марселіно був змушений завершити кар'єру гравця в 1994 році у віці 28 років, причиною стала травма коліна[2].

Виступи за збірні

ред.

1985 року залучався до складу молодіжної збірної Іспанії. З нею став фіналістом молодіжного чемпіонату світу 1985 року в СРСР. На турнірі зіграв у шести матчах і забив гол проти Болгарії в чвертьфіналі. Всього на молодіжному рівні зіграв у 14 офіційних матчах, забив 1 гол.

Кар'єра тренера

ред.

Гарсія Тораль починав свою тренерську кар'єру у віці 33 років, очолюючи нижчоліговий астурський клуб «Леальтад». Згодом працював у Сегунді Б з командою «Спортінг Б» (Хіхон).

З 2003 по 2005 рік Тораль вже очолював першу команду «Спортінга», з якої він фінішував на 5-му і 10-му місцях у Сегунді, після чого він підписав контракт з іншим клубом Сегунди «Рекреатіво», який він привів до виходу в Прімеру в першому ж своєму сезоні як наставника (2005/06), а в наступному році скромний «Рекреатіво» під його керівництвом зайняв почесне місце середняка в еліті іспанського футболу, а досягнення Марселіно були відзначені врученням йому Призу Мігеля Муньоса.

Гарсія Тораль по закінченню сезону 2006/07 подав у відставку, очоливши сантандерський «Расінг». Під його керівництвом у першому ж сезоні «Расінг» досяг найвищого успіху в своїй історії, зумівши зайняти 6-те місце в чемпіонаті і кваліфікуватися Кубок УЄФА.[3]

Проте, 29 травня 2008 року Марселіно знову змінив клуб і повернувся в Сегунду, очоливши «Реал Сарагосу» із завданням виведення її до Прімери,[4] яке він у підсумку і виконав в першому ж сезоні.[5] 13 грудня 2009 року після низки незадовільних результатів (останнім стала домашня поразка (1:2) від «Атлетіка Більбао»), Тораль був звільнений з «Сарагоси».[6]

На початку лютого 2011 року Марселіно повернувся на посаду наставника сантандерського «Расінга», замінивши на цій посаді звільненого Мігеля Анхеля Португала.[7]. Марселіно врятував команду від вильоту, однак, як тільки сезон закінчився, він вирішив залишити «Расінг» через розбіжності з новим власником клубу.

7 червня 2011 року Гарсія Тораль був призначений головним тренером «Севільї».[8] Але вже 6 лютого 2012, після 7 ігор «Севільї» без перемог і останньої домашньої поразки (1:2) від «Вільярреала» Марселіно був звільнений з поста головного тренера клубу, який займав на той час 11-у сходинку у таблиці чемпіонату[9].

По ходу сезону 2012/13 Тораль очолив у Сегунді «Вільярреал», якому допоміг повернутися до Прімери. В наступних двох сезонах «Вільярреал» посів шосте місце і кваліфікувався в Лігу Європи сезону 2015/16 (команда в цьому турнірі дійшла до стадії півфіналу). У сезоні 2015/16 «жовта субмарина» зайняла у Прімері четверте місце, яке дало право виступити в кваліфікації Ліги чемпіонів у наступному сезоні. 10 серпня 2016 був відправлений у відставку. Про причини такого рішення не повідомлялося.[10]

Майже рік Тораль залишався без роботи, поки 11 травня 2017 року стало відомо, що він дав згоду очолити «Валенсію» після сезону 2016/17[11][12]. Останній на момент приходу Марселіно чемпіонат «Валенсія» завершила на дванадцятому місці. Йому вдалося сходу покращити результати команди, і левантійці видали сильний старт із тринадцяти матчів без жодної поразки[13]. Сезон 2017-2018 клуб завершив на четвертому місці, що дозволило потрапити до Ліги чемпіонів. Високо оцінивши успіхи нового наставника, керівництво левантійців пролонгувало контракт із Торалем до 2020 року[14].

Перша половина наступного сезону вийшла значно менш вдалою. «Валенсія» не зуміла подолати важку групу Ліги чемпіонів із «Ювентусом» і «Манчестер Юнайтед», а у чемпіонаті знаходилась у другій половині таблиці. Після поразки в першому матчі Кубка Іспанії від «Спортінга» у січні 2019 року Марселіно опинився на межі звільнення[15]. Але «Валенсія» спочатку впевнено перемогла «Спортінг» у матчі-відповіді (3-0), а за кілька днів здобула на виїзді перемогу над «Сельтою» у чемпіонаті, що дало Марселіно час на виправлення ситуації[16]. Зазнавши лише дві поразки в останніх вісімнадцяти турах, команда фінішувала на тому ж четвертому місці і знову потрапила до Ліги чемпіонів. Головним тріумфом сезону стала сенсаційна перемога у Кубку Іспанії у рік столітнього ювілею клубу, де «Валенсія» у фіналі перемогла «Барселону» (2-1)[17][18]. Це стало першим трофеєм команди за останні одинадцять років.

Марселіно Тораль несподівано був звільнений з посади 11 вересня 2019 року на самому початку сезону 2019-2020[19]. Вважається, що причиною звільнення стали розбіжності із власником «Валенсії» Пітером Лімом[20][21].

У червні 2023 року Марселіно очолив « Марсель»[22]. У французькій команді іспанський тренер став наставником Руслана Маліновського.

Титули і досягнення

ред.

Як гравця

ред.
  Збірна Іспанії (до 20 років)

Як тренера

ред.
  Реакреатіво
  Валенсія
  Атлетік
Особисті

Примітки

ред.
  1. ↑ 1-1: No fue suficiente la entrega celtica [1-1: Celta's heart was not enough] (PDF) (Spanish) . El Mundo Deportivo. 23 грудня 1985. Архів оригіналу (PDF) за 3 лютого 2014. Процитовано 18 жовтня 2014.
  2. ↑ Marcelino, un técnico con la bandera del fútbol atrevido. Архів оригіналу за 8 червня 2011. Процитовано 27 січня 2018.
  3. ↑ El Racing se mete por primera vez en la UEFA al ganar a Osasuna (1-0) [Racing reaches UEFA for the first time] (Spanish) . 20 Minutos. 18 травня 2008. Архів оригіналу за 18 травня 2013. Процитовано 18 жовтня 2014.
  4. ↑ Marcelino será el nuevo entrenador del Real Zaragoza [Marcelino will be new Real Zaragoza coach] (Spanish) . Real Zaragoza. 28 травня 2008. Архів оригіналу за 30 травня 2008. Процитовано 18 жовтня 2014.
  5. ↑ Fiesta en La Romareda para celebrar el ascenso [Party at La Romareda to celebrate promotion] (Spanish) . Marca. 13 червня 2009. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 18 жовтня 2014.
  6. ↑ Marcelino, destituido como técnico del Zaragoza [Marcelino, fired as Zaragoza manager] (Spanish) . Marca. 13 грудня 2009. Архів оригіналу за 14 грудня 2009. Процитовано 18 жовтня 2014.
  7. ↑ Racing look to match big boys [Архівовано 24 жовтня 2012 у Wayback Machine.]; ESPN Soccernet, 13 лютого 2011
  8. ↑ Marcelino installed as Sevilla coach [Архівовано 27 січня 2018 у Wayback Machine.]; UEFA.com 7 червня 2011
  9. ↑ Míchel por Marcelino (Míchel for Marcelino) [Архівовано 27 січня 2018 у Wayback Machine.]; El Mundo, 6 лютого 2012 (ісп.)
  10. ↑ Marcelino García Toral deja de ser el entrenador del club (Spanish) . 10 серпня 2016. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 27 січня 2018.
  11. ↑ Офіційно: Марселіно очолить "Валенсію". campeones.ua. 11 травня 2017. Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 11 травня 2017.
  12. ↑ Valencia name Marcelino Garcia Toral as sixth boss in two years. BBC Sport (Eng) . 12 травня 2017 року. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 12 вересня 2019 року.
  13. ↑ Peter Lim’s Valencia has gone undefeated in 13 games in 2017 season. Mothership.sg (Eng) . Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 12 вересня 2019 року. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  14. ↑ Valencia coach Marcelino signs extension through 2020 (eng) . 18 липня 2018. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 12 вересня 2019 року.
  15. ↑ Marcelino awaiting the sack. Marca.com. 9 січня 2019 року. Архів оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 12 вересня 2019 року.
  16. ↑ CELTA VIGO 1-2 VALENCIA: LATE DOUBLE SAVES MARCELINO FROM THE SACK. LaLiganews.co.uk. 19 січня 2019 року. Процитовано 12 вересня 2019 року.[недоступне посилання]
  17. ↑ Valencia shock Barcelona in Copa del Rey final despite Messi’s best efforts. The Guardian (Eng) . Архів оригіналу за 10 червня 2019. Процитовано 12 вересня 2019 року.
  18. ↑ Relano, Alfredo. Valencia crown centenary year with Copa del Rey triump. en.as.com (Eng) . Архів оригіналу за 4 серпня 2019. Процитовано 12 вересня 2019 року.
  19. ↑ Marcelino: Valencia sack manager and replace him with Albert Celades. BBC Sport. 11 вересня 2019 року. Архів оригіналу за 12 вересня 2019. Процитовано 12 вересня 2019 року.
  20. ↑ Valencia sack Marcelino before key clashes at Barcelona and Chelsea. The Guardian (eng) . Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 12 вересня 2019 року.
  21. ↑ Marcelino sacked by Valencia amid reported fall-out with owner Lim, Celades appointed new boss. Goal.com (eng) . 11 вересня 2019 року. Архів оригіналу за 14 вересня 2019. Процитовано 12 вересня 2019 року.
  22. ↑ Офіційно: Марселіно очолив "Марсель"
  23. ↑ Marcelino, galardonado con el Trofeo Miguel Muñoz [Marcelino, recipient of Miguel Muñoz Trophy] (Spanish) . Pasa en Zaragoza. 26 жовтня 2009. Архів оригіналу за 3 грудня 2014. Процитовано 18 жовтня 2014.

Посилання

ред.
  Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марселіно_Гарсія_Тораль&oldid=41823507