Марк Тесьє-Лавінь
Марк Тревор Тесьє-Лавінь (18 грудня 1959 року в Трентоні, Онтаріо) — франко-канадський нейробіолог і одинадцятий президент Стенфордського університету. До цього він був президентом Університету Рокфеллера в Нью-Йорку. Він також є членом Наукової ради Фонду лікування хвороби Альцгаймера.
| Марк Тесьє-Лавінь | |
|---|---|
 | |
| Народився | 18 грудня 1959 (64 роки) Трентон, Онтаріо |
| Країна |  США.svg){kind=small} Канада |
| Діяльність | нейронауковець, науково-педагогічний працівник, викладач університету |
| Галузь | біологія і неврологія |
| Alma mater | Новий коледж Оксфорду[1], Університет Макгілла, Університетський коледж Лондона і French Lycée in Brusselsd |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Вчене звання | Bing Presidential Professorshipd[2] |
| Науковий керівник | David Attwelld |
| Знання мов | англійська і французька |
| Заклад | Каліфорнійський університет у Сан-Франциско, Стенфордський університет, Рокфеллерівський університет і Genetech |
| Членство | Лондонське королівське товариство, Національна академія наук США, Королівське товариство Канади і Американська академія мистецтв і наук |
| Посада | президент[d] |
| Нагороди | |
| Сайт | tessier-lavigne-lab.stanford.edu/people/marc-tessier-lavigne |
Життєпис
ред.Тесьє-Лавінь народився в Онтаріо, Канада, але ріс у Європі у віці від 7 до 17 років. Він здобув ступінь бакалавра з фізики в Університеті Макґілла. Потім навчався в Оксфордському університеті, де здобув ступінь бакалавра з філософії та фізіології. Він здобув ступінь доктора філософії в Університетському коледжі Лондона в Девіда Етвелла.
Канадець розпочав свою кар'єру в Каліфорнійському університеті Сан-Франциско, де працював з 1991 по 2001 рік. Того ж року він вступив до Стенфордського університету. У 2003 році він був прийнятий на роботу в Genentech на посаду старшого віцепрезидента. У 2011 році Тесьє-Лавінь змінив Пола Нерса, тодішнього президента Університету Рокфеллера, і очолив команду з 1400 дослідників. 4 лютого 2016 року Стенфордський університет оголосив, що Тесьє-Лавінь змінить президента університету Джона Лероя Геннессі[3].
Марк зустрів свою дружину Мері, коли вони були на постдоктораті в Колумбійському університеті в Нью-Йорку. У них троє спільних дітей[4].
Відзнаки
ред.Тесьє-Лавінь отримав премію нейропластичності 1996 року, премію В. Олдена Спенсера 2010 року та премію Грубера в галузі нейронауки 2020 року. Він був обраний до Національної академії наук у 2005 році, до Американської академії мистецтв і наук у 2013 році та до Американського філософського товариства у 2017 році.
Джерела
ред.- ↑ Rhodes Scholar Database
- ↑ https://professorships.stanford.edu/content/University%2C%20Presidential%2C%20and%20Provostial%20Professorships
- ↑ Neuroscience pioneer Marc Tessier-Lavigne named Stanford's next president [Архівовано 12 січня 2022 у Wayback Machine.], abgerufen am 26. Februar 2017
- ↑ «A Leader in Full» [Архівовано 13 грудня 2019 у Wayback Machine.], abgerufen am 26. Februar 2017