Відкрити головне меню

Марк Антоній Паллас (*Marcus Antonius Pallas, д/н —62) — впливовий вільновідпущеник та службовець за часів правління імператорів Тіберія, Калігули та Клавдія.

Марк Антоній Паллас
Народився невідомо
Аркадія
Помер 62
м. Рим
·отруєння
Підданство Римська імперія
Національність грек
Діяльність службовець

ЖиттєписРедагувати

Походив з аристократичної родини з Аркадії (півострів Пелопоннес, провінція Ахайя). Невідомо за яких обставин став рабом Антонії Молодшої. небоги імператора Августа. Після 31 року було відпущено нею на волю. Виявив хист до фінансових та майнових справ. Залишався клієнтом Антонії до самої її смерті у 37 році. На цей момент володів значною нерухомістю в Італії та Єгипті. Водночас він рано втянувся у палацові інтриги, де виявив хитрість, рішучість, ясний розум, тверезе розуміння державних інтересів, талант організатора і керівника.

Починає свою кар'єру з того, що попереджає імператора Тиберія про задуми Сеяна (напевне за порадою Антонії). При імператорі Клавдії (клієнтом якого Паллас став після смерті Антонії Молодшої) він стає a rationibus, тобто на кшталт міністра фінансів.

У 48 році він разом з іншим впливовим чиновником, Нарциссом, сприяли поваленю імператриці Мессаліни. Проте після цього розійшлися у думках стосовно майбутньої дружини Клавдія. Паллас сприяв одруженню імператора на Агриппіні Молодшій, що ще більше зміцнило становище Марка Антонія при дворі. При цьому він не забував про власні фінансові справи. Завдяки значним статкам Паллас на пагорбі Есквілін розбив чудові сади.

52 року підготував закон, що забороняв співжиття вільних жінок з рабами. Під час засідання, на якому цей законопроект був прийнятий, сенат на пропозицію Корнелія Сципіона та Бареї Сорана постановив присвоїти Палласу преторські відзнаки, нагородити його 15 млн сестерціїв і офіційно висловити подяку від імені держави. Серед членів сенату він входив до почесного розряду преторіїв, чого не вдавалося домогтися більшості римських сенаторів.

У 54 році допоміг Агриппіні вбити Клавдія, розраховуючи ще більше посилити свій вплив в імперії. Тоді ж Паллас домігся страти свого суперника Тиберія Клавдія Нарцисса. В цей час Паллас активно взаємодіяв з Сенекою, вихователем Нерона, та Афранієм Бурром, префектом преторія. Усі вони разом з Агриппіною фактично керували Римською імперією. Але вже у 55 році Нерон, бажаючи позбутися опіки матері, став звільняти помічників останньої. Одним з перших було відсторонено від справ Палласа.

Палласа було звинувачено в участі у змові проти імператора, проте завдяки захисту Сенеки, виправдано. Помер 62 року, за деякими відомостями отруєний Нероном, у дуже похилому віці, залишивши 300 млн сестерціїв. Ймовірно один з його нащадків, Марк Антоній Паллас, став консулом у 167 році.

ДжерелаРедагувати

  • S. V. Oost: The Career of M. Antonius Pallas. In: American Journal of Philology. Band 79, 1958, S. 113–139.