Марков Леонід Васильович

Леонід Марков
Леонід Марков
Ім'я при народженні	Леонід Васильович Марков
Народився	13 грудня 1927; Акколь, Акмолинський повітd, Akmola Governorated, Казакська Автономна Соціалістична Радянська Республіка, РСФРР, СРСР
Помер	1 березня 1991 (63 роки); Москва, СРСР; рак шлунка;
Поховання	Кузьмінське кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор
Роки діяльності	з 1955
IMDb	ID 0548617
	Нагороди та премії
	;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марков.

Леонід Васильович Ма́рков (13 грудня 1927 — 1 березня 1991) — радянський і російський актор театру та кіно. Лауреат Державної премії СРСР (1984). Народний артист СРСР (1985).

Життєпис

Народився у селі Олексіївка (в теперішній час в межах міста Акколь, Акмолінська область, Казахстан.

У 1931—1934 роках виконував дитячі ролі у спектаклях Саратовського драматичного театру, де працював його батько, актор Марков В. Д.

У 1945 році разом зі своєю сестрою Риммою Марковою поступив у студію при Вологодському драматичному театрі, де навчався до 1947 року, того ж року був прийнятий до студії при Московському театрі ім. Ленінського комсомолу.

Після закінчення студії у 1951 році був зарахований до трупи Театру ім. Ленінського комсомолу, на сцені якого дебютував ще у 1947-м у ролі Неходи у спектаклі «Честь з молоду». Грав Яшу а пізніше Петра Трофимова у «Вишневому саду» А. П. Чехова, Петрушина у «Живому трупі» Л. М. Толстого, та низці інших ролей класичного та сучасного репертуару.

У 1960 році Марков перейшов до Московського театру ім. Пушкіна, де зокрема грав Тимофія Рваного у «Піднятії целині» М. О. Шолохова.

З 1966 по 1986 рік працював у Театрі ім. Моссовєта, де зокрема запам'ятався по багатьох ролях, в тому числі Арбеніна у драмі М. Ю. Лермонтова «Маскарад», Звягінцева у інсценировці повести М. О. Шолохова «Вони стражались за Батьківщину», Порфірія Петровича у «Петербужських сновидах» (за романом Ф. М. Достоєвського «Злочин та покарання»). Після нетривалого перебування у Малому театрі, де грав Антипа у п'єсі М. Горького «Зикови» повернуся до театру ім. Мосради.

Багато знімався в кіно і телефільмах. Видатний драматичний і характерний актор, втілював на екрані людей сильних, яскравих.

Помер 1 березня 1991 року у Москві від раку. Похований на Кузьмінському кладовищі.

Сестра: Маркова Римма Василівна (1925—2015) — радянська і російська актриса театру і кіно. Народна артистка Росії (1994).

Звання та нагороди

Заслужений артист РРФСР (26.09.1969)
Народний артист РРФСР (29.03.1977)
Народний артист СРСР (31.01.1985)
Державна премія СРСР (1984)
Орден Трудового Червоного Прапора (1987)

Фільмографія

«Життя пройшло повз» (1958, «Черв'як»; реж. В. Басов)
«Нехай світить!» (1960, епізод)
«Ніч без милосердя» (1961, капітан Бенсон)
«Двоє, які пам'ятали…» (1967, короткометражний)
«Сильні духом» (1967, обер-лейтенант)
«Ти і я» (1971, Сергій; реж. Л. Шепітько)
«Російське поле» (1972, Авдій Петрович Угрюмов)
«Останній гайдук» (1972, Бугор)
«Слідство ведуть ЗнаТоКі. Втеча» (1973, Справа № 8 «Втеча», Багров)
«Селянський син» (1975, Єгор Байков, батько Кості)
«Легенда про Тіля» (1976, Іост, брат Клааса; реж. О. Алов, В. Наумов)
«Червоне і чорне» (1976, т/с, Пан де Реналь; реж. С. Герасимов)
«Борги наші» (1977, Іван Васильович Крутов)
«Борг» (1977, полковник Степанов)
«Сутичка в хуртовині» (1977, Глухов)
«Борг» (1977, полковник Степанов)
«І це все про нього» (1977, т/с, майстер Гасилов Петро Петрович)
«Сіль землі» (1978, Іван Федорович Єфремов, секретар обкому КПРС (озвучив Ігор Єфімов)
«Мій ласкавий та ніжний звір» (1978, Петро Єгорович Урбенін; реж. Е. Лотяну)
«Гараж» (1979, професор Смирновський; реж. Е. Рязанов)
«Сьогодні і завтра» (1979, Костянтин Петрович Осадчий, начальник цеху)
«Вірою і правдою» (1979, Павло Рєзін; реж. А. Смирнов)
«Час вибрав нас» (1979, професор-історик, Загорський)
«Викрадення „Савойї“» (1979, комісар Лафонте)
«Політ з космонавтом» (1980, Леонід Васильович Пєночкин, підполковник, начальник міліції)
«Коней на переправі не міняють» (1980, начальник будівництва Анатолій Петрович Борисов)
«Залишаюся з вами» (1981, полковник, Орлов)
«Чорний трикутник» (1981, «кримінальний авторитет» Микита Африканич Махов)
«Владивосток, рік 1918» (1982, Крайнов)
«Острів скарбів» (1982, пірат Біллі Бонс)
«Терміново... Таємно... Губчека» (1982, Сєдов-Матюшинський)
«Мати Марія» (1982, Данило Скобцов)
«Сонячний вітер» (1982, т/с, професор Карпов)
«Не чекали, не гадали!» (1982, гендиректор Георгій Сергійович)
«Сім годин до загибелі» (1983, Нечаєв)
«Чорний замок Ольшанський» (1983, Лигановський)
«Анна Павлова» (1983—1986, генерал Безобразов; реж. Е. Лотяну)
«Дорогий Едісон!» (1986, Геннадій Аркадійович Широков, представник комітету народного контролю області)
«Дитячий сад» (1983, удаваний сліпий; реж. Є. Євтушенко)
«Змієлов» (1985, Петро Котов)
«Прийдешньому віку» (1985, Павло Іванович Полосухин)
«Живий труп» (1987, Федір Васильович Протасов)
«Поразка» (1987, генерал Южин) та ін.

Озвучування

«Острів скарбів» (1971, пірат Джордж Меррі — роль Вітаутаса Томкуса)

Посилання

Біографія на сайті КИНО-ТЕАТР [Архівовано 8 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
Марков Леонід — Актори радянського та російського кіно [Архівовано 15 червня 2013 у Wayback Machine.]