Вікіпедія

Маргарет Марон

американська письменниця детективного жанру

Маргарет Марон (англ. Margaret Maron; 25 серпня 1938 року, Грінсборо, Північна Кароліна, США — 23 лютого 2021 року, Ралі, Північна Кароліна, США) — американська письменниця детективного жанру. Виборола за свої твори декілька престижних літературних премій: Агати, Едгара, Ентоні, Макевіті. На кінець 2020 року вона написала 31 роман з різними персонажами. Її твори перекладені багатьма мовами і є в списках читань багатьох курсів сучасної південної літератури США[5], а також курсів літератури про злочини та загадки.

Маргарет Марон
англ. Margaret Maron
Ім'я при народженніангл. Margaret Elizabeth Brown
Народилася25 серпня 1938(1938-08-25)[1]
Грінсборо, Північна Кароліна, США[1]
Померла23 лютого 2021(2021-02-23)[1] (82 роки)
Ролі, США[2]
·інсульт[3]
Країна США
Діяльністьписьменниця, письменниця-романістка
Сфера роботидетектив[4] і детективна література[d][4]
Жанркримінальний роман[d]
Нагороди
Сайт: margaretmaron.com
CMNS: Маргарет Марон у Вікісховищі

Вона та її чоловік, художник Джо Марон, жили в Брукліні, перш ніж повернутися до рідного штату Північна Кароліна, де вона мешкала до своєї смерті, коли померла, як і набагато раніше її чоловік, від інсульту.

Марон є членом-засновником і колишнім президентом організації «Сестри у злочині» (Sisters in Crime[en]) та Американської ліги письменників кримінального жанру (англ. American Crime Writers' League), а також директором національної ради організації «Американські письменники детективного жанру». Вона була основним доповідачем Великого Мангеттенського конклаву кримінального жанру в 2004 році.

Творчість

ред.

В одній серії романів головним героєм є Сигрід Харальд, лейтенант поліції Нью-Йорку, батько якої був убитий під час виконання службових обов'язків, коли вона була малою. Інша серія розповідає про пригоди судді Дебори Нотт, адвоката та дочки сумнозвісного бутлегера в Північній Кароліні.

Визнання

ред.

Її першим романом, який отримав визнання, був «Корпус Різдва», номінований на премію Агати в 1989 році та на премію Ентоні в 1990 році в категорії «Найкращий роман».

Її першим оповіданням, що отримало визнання критиків, був «Правосуддя Дебори», що виграв премію Агати у 1991 році, а також був номінований на премію Ентоні та Макевіті наступного року за «Найкраще оповідання».

Її роман «Дочка бутлегера» був дуже добре прийнятий, і він отримав у 1992 році премії Агати, Ентоні, Едгара По та Макевіті в номінації «Найкращий роман».

У 1993 році її оповідання «… Що одружилася з дорогим старим татом» була номінована на «Найкраще оповідання» премії Агати, а її роман «Південний дискомфорт» — на ту ж премію в номінації «Найкращий роман». Цей роман знову був відзначений наступного року, виборовши номінацію «Найкращий роман» на премію Ентоні 1994 року.

У 1996 році її роман «Диявол стрибає вгору» виборов першість у номінації «Найкращий роман» премії Агати. Надалі її твори часто були у різних номінаціях різних літературних премій. У 2002 році вона виграла премію Агати в номінації «Найкраще оповідання» за «Собака, що не гавкав».

У 2011 році її роман «Триденне містечко» виборов премію Агати в номінації «Найкращий роман».

У травні 2010 року Марон присуджено почесний докторський ступінь і вона виступила з початковою промовою в Університеті Північної Кароліни в Грінсборо, де вона була студенткою протягом двох років.

У 2016 році її прийняли до Літературного залу слави Північної Кароліни.

Твори

ред.

Серія судді Дебори Нотт

ред.
  • Bootlegger's Daughter[en], (Дочка бутлегера) 1992 (премії Едгара Аллана По, Агати, Ентоні, Макевіті);
  • Southern Discomfort (Південний дискомфорт) 1993;
  • Shooting at Loons (Стрілянина по гагарах) 1994;
  • Up Jumps the Devil (Диявол стрибає вгору) 1996 (премія Агати);
  • Killer Market (Ринок вбивць) 1997;
  • Home Fires (Домашні пожежі) 1998;
  • Storm Track (Штормова доріжка) 1998 (премія Агати);
  • Uncommon Clay (Рідкісна глина) 2001;
  • Slow Dollar (Повільний долар) 2002;
  • High Country Fall (Падіння високої країни) 2004;
  • Rituals of the Season (Ритуали сезону) 2005;
  • Winter's Child (Дитина зими) 2006;
  • Hard Row (Важкий ряд) 2007;
  • Death's Half-Acre (Смерть на півакра), 2008;
  • Sand Sharks (Піщані акули) 2009;
  • Christmas Mourning (Різдвяний ранок) 2010;
  • Three-Day Town (Триденне місто) 2011 (сюжет включає іншого персонажа — Сігрід Гаральд);
  • The Buzzard Table (Стіл канюка) 2012;
  • Designated Daughters (Призначені дочками) 2014;
  • Long Upon the Land (На поверхні землі) 2015.

Серія Сігрід Гаральд

ред.
  • One Coffee With (Одна кава з) 1981;
  • Death of a Butterfly (Смерть метелика) 1984;
  • Death in Blue Folders (Смерть у блакитних досьє) 1985;
  • The Right Jack (Правильний Джек) 1987;
  • Baby Doll Games (Ігри для ляльок) 1988;
  • Corpus Christmas (Різдвяний корпус) 1989;
  • Past Imperfect (Минуле неідеальне) 1991;
  • Fugitive Colors (Кольори-втікачі) 1995;
  • Take Out (Виймайте) 2017.

Несерійні романи та збірки

ред.
  • Bloody Kin (Кривавий Кін) 1985;
  • Shoveling Smoke (Згрібаючи дим) (1987);
  • Last Lessons of Summer (Останні уроки літа) 2003;
  • Suitable for Hanging (Підходить для вішання) 2004.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в https://www.legacy.com/obituaries/name/margaret-maron-obituary
  2. ↑ Margaret Maron Obituary
  3. ↑ https://www.legacy.com/obituaries/newsobserver/obituary.aspx?pid=197862467
  4. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ Southern United States literature[en]

Джерела

ред.
  • North Carolina Literary Hall of Fame. Margaret Maron [1] [Архівовано 28 квітня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маргарет_Марон&oldid=36503735