Маргарета Елізабет Роос

Маргарета Елізабет Роос або Анна Стіна Рус (1696, Іжорія — 1772, Q15072239?, лен Уппсала, Швеція) — шведська військовичка-кросдресерка, солдатка шведської армії Карла XII під час Північної війни.[1][2]

Маргарета Елізабет Роос
Народилася 1696
Іжорія
Померла 1772
Q15072239?, лен Уппсала, Швеція
Країна Flag of Sweden.svg Швеція
Діяльність військовослужбовиця

БіографіяРедагувати

Маргарета Елізабет Роос народилася у сім'ї капітана у шведській провінції Інгрія в Карелії. Була зарахована до армії в 1713 році. Прослужила до кінця війни, під час якої відзначилася відвагою, за що отримала унтер-офіцерське звання.[3]

Повідомляється, що Роос служила в полку генерал-фельдмаршала графа Карла Густава Дюккера (1663—1732), вірогідно, так і не будучи викритою. Кажуть, що Роос була настільки «чоловічою» у манерах, а також мала чоловічий зріст, тож підозр щодо неї не було.[4]

Роос залишила армію в 1721 році після Ништадського мирного договору, за яким Швеція офіційно передала Інгрію Російській імперії. Після війни вона три роки працювала головним дворецьким у домі графині Дюкер Гедвіг Вільгельміни Оксенстірни (1682—1758).[4] Але під час хвороби Роос покоївка виявила її стать і повідомила графині.

Графиня погодилася мовчати, але влаштувала їй шлюб з офіцером Джоном Густавом Ірвінгом (1683—1744), теж ветераном Північної війни.[4][5][6] Шлюб зареєстрували в 1724 році, він тривав 20 років, протягом яких Роос народила щонайменше двох дітей. Після смерті чоловіка переїхала в Чепінг у Вестманланді. Її дочка Маргарета Шарлотта Ірвінг (1728—1765) одружилася з Нільсом Ларссоном Санделлом (1692—1757), вікарієм парафії Бро у Вестманланді. Більшу частину останніх років Роос провела з дочкою та зятем.[4] Кажуть, що в старості вона демонструвала численні докази «чоловічого розуму».[4][7]

Армійська служба Роос описана священиком в 1843 році, через 71 рік після її смерті, через що вважається непідтвердженою.[3][4]

На відміну від інших військовичок, що прикидались чоловіками для служба в армії, як-от Ульріка Елеонор Столгаммер та Лісбета Олсдоттер, Маргарету Роос так і не виявили і не притягли до суду, тому вона не згадана в жодних судових документах, як і фальшиве ім'я, яке вона використовувала. Однак її історія добре відома і вважається, що вона вказує на певну толерантність і захоплення жінками, які служать солдатками, принаймні в аристократичних колах, незважаючи на те, що за тогочасним законодавством вдавати чоловіка вважалося серйозним злочином для жінки. Шлюб із чоловіком після служби також сприймався як показник того, що солдатський кросдресинг не знижує репутацію кандидатки на шлюб.[3]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Wilhelmna Stålberg: Anteckningar om svenska qvinnor [Архівовано 25 січня 2022 у Wayback Machine.] (Swedish)
  2. Maria Sjöberg. Margareta Elisabeth Roos. Svenskt kvinnobiografiskt lexikon. Архів оригіналу за 19 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020. 
  3. а б в Borgström Eva, ed (2002). Makalösa kvinnor: könsöverskridare i myt och verklighet (Marvelous Women: genderbenders in myth and reality) Stockholm: Alfabeta/Anamma. Libris 8707902. ISBN 91-501-0191-9 (inb.)(Swedish)
  4. а б в г д е Alf Åberg (Swedish): Karolinska Kvinnoöden (English: Fates of Carolinian Women) ISBN 91-27-07761-6, in Swedish, page 160
  5. Carl Gustaf Dücker (Dücher). Svenskt biografiskt lexikon. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 1 березня 2020. 
  6. Hedvig Vilhelmina Oxenstierna af Korsholm och Wasa (1682-1758). oxenstierna.com. Архів оригіналу за 25 вересня 2004. Процитовано 1 березня 2020. 
  7. Broförsamling,Köpings kommun, Västmanlands län. svenskakyrkan.se. Процитовано 1 березня 2020. 

Інші джерелаРедагувати

  • Альф Оберґ (1999) Karolinska Kvinnoöden (Natur & Kultur)ISBN 91-27-07761-6, шведською мовою, сторінка 160

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати