Мао самоанський
| Мао самоанський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Gymnomyza samoensis (Hombron & Jacquinot, 1841) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Мао самоанський[2] (Gymnomyza samoensis) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae)[3]. Ендемік архіпелагу Самоа.
Опис ред.
Довжина птаха становить 28–31 см. Голова чорна, верхня частина тіла і крила темно-оливково-зелені, гузхка жовтувато-коричнева. Під очима оливкові смуги. Дзьоб довгий, вигнутий, чорний у дорослих птахів і жовтуватий у пташенят і молодих птахів. Лапи чорні. У доровлих птахів світло-карі або блакитні очі, у молодих птахів очі карі. Голос гучний, нагадує свист і нявкання.
Поширення і екологія ред.
Самоанські мао мешкають на островах Уполу і Саваї. Раніше вони були поширені також на острові Тутуїла (Американське Самоа), однак, імовірно, вимерли. Самоанські мао живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах. Зустрічаються на висоті від 760 до 1500 м над рівнем моря.
Поведінка ред.
Самоанські мао гніздяться на деревах. В кладці одне біле яйце, поцятковане коричневими плямками. Інкубаційний період триває 19 днів, пташенята покидають гніздо на 21-22 день після вилуплення.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція самоанських мао становить від 250 до 1000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища, а також інвазивні хижаки.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Gymnomyza samoensis. Архів оригіналу за 19 січня 2022. Процитовано 19 грудня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Honeyeaters. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
Джерела ред.
- Pratt, H. Douglas; Bruner, Philip L. & Berrett, Delwyn G. (1987), A Field Guide to the Birds of Hawaii and the Tropical Pacific, Princeton University Press, Chichester.
- Watling, Dick (2001) A Guide to the Birds of Fiji & Western Polynesia, Environmental Consultants (Fiji), Suva.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |