Маношин Микола Олексійович

російський футболіст

Микола Олексійович Маношин (рос. Николай Алексеевич Маношин, 6 березня 1938, Москва — 10 лютого 2022) — радянський футболіст, півзахисник. Один із найсильніших півзахисників у радянському футболі рубежу 1950–60-х років[1]. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Майстер спорту СРСР (1960), заслужений тренер РРФСР (1976).

Ф
Микола Маношин
Микола Маношин
Микола Маношин
Особисті дані
Повне ім'я Микола Олексійович Маношин
Народження 6 березня 1938(1938-03-06)
  Москва, СРСР
Смерть 10 лютого 2022(2022-02-10) (83 роки)
Зріст 182 см
Громадянство  СРСР
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1956–1962 СРСР «Торпедо» (Москва) 92 (4)
1963–1966 СРСР ЦСКА (Москва) 83 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1960–1961 СРСР СРСР 8 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1970 СРСР СКА (Київ)
Звання, нагороди
Нагороди
Honoured coach of the RSFSR

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Як гравець насамперед відомий виступами за клуби «Торпедо» (Москва) та ЦСКА (Москва), а також національну збірну СРСР.

Клубна кар'єра ред.

У дорослому футболі дебютував 1956 року виступами за команду клубу «Торпедо» (Москва), в якій провів шість сезонів, взявши участь у 92 матчах чемпіонату.

У 1963 році перейшов до клубу ЦСКА (Москва), за який відіграв 3 сезони. Більшість часу, проведеного у складі московського ЦСКА, був основним гравцем захисту команди. Мав чудову техніку роботи з м'ячем, дриблінгом, відрізнявся гарним баченням поля. Особливо успішно діяв у зв'язці з Валерієм Вороніним[1]. Чотири рази включався до списку «33 найкращих футболістів сезону» (у 1960–62 за № 2 на своїй позиції, у 1964 — за № 3). Завершив кар'єру футболіста виступами за команду «ЦСКА» Москва у 1966 році.

Виступи за збірну ред.

17 серпня 1960 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної СРСР в матчі проти НДР (1:0).

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1962 року у Чилі, але на полі не виходив, будучи дублером Ігоря Нетто; у відбірному турнірі до цього турніру провів 2 матчі.

Останній матч — 29 листопада 1961 року в матчі проти Уругваю (2:1). Протягом кар'єри у національній команді провів у формі головної команди країни 8 матчів[2].

Кар'єра тренера ред.

1970 року очолював тренерський штаб клубу СКА (Київ). Також працював помічником головного тренера в ЦСКА (Москва) у 1967-69, 1973, 1975, 1976 та 1981 роках. Головний тренер армійських команд у Сомалі (1977), Народно-Демократичній Республіці Ємен (1978-80) та Малі (1988-91). Начальник команди ЦСКА (Москва) у 1976 році. Працював у футбольній школі клубу ЦСКА (Москва) у 1974, 1975, 1977 та 1982-85 роках[1].

Досягнення ред.

Особисте життя ред.

Дружина Галина Дашевська[ru] (1941—2020) — радянська акторка[1].

Помер 10 лютого 2022 року[3]

Примітки ред.

  1. а б в г МАНОШИН • Большая российская энциклопедия - электронная версия. bigenc.ru. Архів оригіналу за 10 лютого 2022. Процитовано 10 лютого 2022. 
  2. Маношин Николай Алексеевич. Сборная России по футболу. www.rusteam.permian.ru. листопада 1975. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 10 лютого 2022. 
  3. Футбольный клуб "Торпедо" Москва - Новости - УШЁЛ ИЗ ЖИЗНИ НИКОЛАЙ МАНОШИН. torpedo.ru. Архів оригіналу за 10 лютого 2022. Процитовано 10 лютого 2022. 

Посилання ред.