Вікіпедія

Мамчич Олеся Олександрівна

українська письменниця
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мамчич.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Олеся.

Олеся Олександрівна Мамчич
Народилася28 січня 1981(1981-01-28) (43 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Місце проживанняКиїв
Діяльністьписьменниця, перекладачка, редакторка
Галузьлітературна діяльністьd[1], редагування[1] і перекладацтво[d][1]
Відома завдякиавтор
Alma materФілологічний факультет Київського університету[d]
Знання мовукраїнська[1]
У шлюбі зКравцов Олександр Андрійович

Оле́ся Олекса́ндрівна Ма́мчич (нар. 28 січня 1981, Київ) — українська письменниця, перекладачка, редакторка, пише для дорослих і дітей. Учасниця різноманітних антологій, фестивалів. Співорганізаторка численних літературних імпрез.[2] Працює в польсько-українському культурному проєкті "Посестри" (Краків).

Життєпис

ред.

Народилася 28 січня 1981 в Києві у родині інженерів. У дитинстві Олеся ходила до художньої студії, займалася гімнастикою і танцями. Свої перші вірші почала писати у 6 років.[1] [Архівовано 30 вересня 2020 у Wayback Machine.]

Перша публікація — в 1992-му (на той час мала 11 років) у журналі «Соняшник». Закінчила відділення «Літературна творчість» Київського університету ім. Т. Шевченка, втрапивши у першу експериментальну групу цього напрямку. У 2021 — 22 навчальному році в межах стипендійної програми Кіркланд навчалася в Ягеллонському університеті (Краків).

Творчий доробок

ред.

Авторка поетичних збірок:

  • «Перекотиболе» (Пульсари, 2005);
  • «Обкладинка» (Електрокнига, 2014);
  • «Сонце пішло у декрет» (Смолоскип, 2014);
  • «Ідеальний дім» (написана в 2018-2020 рр, не видана)
  • «любов беззахисна як ніж» (Крок, 2023)

Авторка книг для дітей:

  • «А на нас упав ананас» (Грані Т, 2013);
  • «Тиранозавр Оленка» (Фонтан казок, 2017);
  • «Хто з'їв мою піжаму?» (Ранок, 2018);
  • «Електромобіль Сашко» (Ранок, 2018);
  • «Іванна і ванна» (Ранок, 2019);
  • «Ким працюватиме Яся» (Ранок, 2019);
  • «ВосьмиЩОСЬ» (Видавництво Старого Лева, 2020);
  • «Олениця біжить по морю» (Портал, 2020);
  • «Як правильно ревіти» (Ранок, 2021);
  • «Овва як бува. Абетка з історії України» (Портал, 2021);
  • «Казкові світлини» (у співавторстві з Танею Горюшиною та Турчиною Юлією, Скандинавська дигітальна бібліотека, Стокгольм, 2022).

Окремі вірші перекладені англійською, польською, іспанською, французькою, кримськотатарською, словацькою, грузинською, румунською, російською, литовською, латиською, естонською, білоруською мовами та івритом, публікувалися в літературних часописах і антологіях Польщі, Литви, Латвії, Іспанії, Великої Британії, Румунії, Ізраїлю.

Співорганізаторка альтернативного шкільного проекту «БеркоШко».

Вірші Мамчич для дітей за оновленою програмою вивчають у молодшій школі.

Свого часу Іван Андрусяк спостеріг неметафоричність першої книжки авторки — «Перекотиболе»; своєрідною антитезою до неї можна б уважати збірку «Обкладинка», зі складнішою, подекуди герметичною, образною системою. Найновіші ж твори постають гармонійним синтезом попередніх способів письма. Присвячені очевидним речам і подіям, вірші містять тонку загадку для читача: скільки триває декрет для сонця і що це взагалі — зеніт чи затемнення?..

В авторчиній дійсності органічно співіснують вияви архаїчного світогляду, та підпорядковано їх мисленню сучасної людини, схильної до ґротеску. Тут кіт перетворюється на водопровідний кран («буває») та майструється, наче саморобка, річка з лейблом «Ганнуся» (цикл «галі ткачук»). Змальовуючи взаємозаміщення традиційних символів (сад — хороми — терем), авторка здатна підсумувати: «<…> обхопиш голову руками / а голови нема» («повернення»).

Попри увагу до парадоксів, провідний мотив книжки — прозорість. Ідеться про особливість предмета — наприклад, прозорість крижаних «кришталевих палаців» — супермаркетів («Києвобережна Україна») чи потойбічних вікон, які «небом засклені» («Пам'яті Софійки Ковальчук, 4 роки»). Мова також і про виняткову відкритість у спілкуванні, трактовану на декількох рівнях. Ліричний суб'єкт не раз озвучує найпотаємніші запитання: «хто з нас вірить у свою смерть?» («безсмертні»). У медитації «нічого такого» висновкові про щасливий відхід у небуття передує унаочнення, «анатомічний розтин» людського світу, де «між серцем і серцем автобан». З другого боку, персонаж порушує проблеми прозорості як вмотивованості й контрольованості громадського життя («доброго ранку, країно моя земна…», «трохи революційної поезії»).

Ясністю вирізняється й мова Мамчич. Силабо-тонічні вірші розбудовано на легких для сприйняття, але неодноманітних ритмах. Верлібри, до яких тяжіє авторка, мають струнку композицію. Афористичність, у якій письменниця завжди була віртуозною, доповнено наголошеними деталями, як-от в етюді «Замок восковий». Певною мірою всі вміщені тут поезії — такі собі «казки навиворіт». Це трактати про природу речей, викладені так, щоб їх збагнули і малюк, і дорослий, який, звикнувши до абсурду, поглибить віру в дивовижне.[3]

Анотації

ред.

«Олеся Мамчич — не лише талановита письменниця, а ще й мама двох чудових дівчаток, Іванки і Варварки. Мудра і весела мама, яка в душі залишилася дитиною, тому за допомогою віршиків цієї збірки запросто порозуміється з кожним маленьким читачем та всією його родиною. Адже найкраща дитяча поезія виходить тоді, коли вірш, писаний „по-дорослому“ хвацько й майстерно, насправді справляє таке враження, ніби його створила сама дитина. Поезія Олесі Мамчич саме така — ігрова, весела, іноді трохи розбишацька, іноді дуже ніжна, але завжди сонячна, щира й безпосередня. Збірка віршів „А на нас упав ананас“ потішить усю вашу родину».

«Тиранозавр Оленка» — друга збірка для дітей однієї з найяскравіших сучасних молодих поетес Олесі Мамчич. Мама двох чудових дівчаток, вона не лише все знає про те, хто мешкає в будиночку із зірками, який найкращий подарунок для люстерка, які нозі йдуть у школу і в кого носи незрівнянної краси, — а ще й прописує все це неймовірно хвацько, грайливо, весело і в найкращих традиціях сучасної поетики. Книжка-перевертун. Низка віршів із книжки включена до нової шкільної програми для вивчення в четвертому класі".

«Тільки електричні вітряки можуть перемогти дракона. Тож електромобіль Сашко та велосипединка Юля вирушають на пошуки цих дивовижних створінь. Сповнене фантазії та гумору оповідання Олесі Мамчич знайомить юних читачів із сучасними еко-технологіями та запрошує подивитися на добре відомі речі по-новому».

«Одного вечора у звичайній родині стається надзвичайна подія — зникає жовта піжама! Власнику піжами, допитливому хлопчику, доводиться перетворюватися на детектива й розпочати розслідування. Хто ж з'їв піжаму: мама, тато, старша сестра, молодший братик чи Той, Хто Живе Під Диваном?».[2]

Відзнаки

ред.
  • Лауреатка фестивалю дитячої творчості «Таланти твої, Україно», Одеса (1992 р.);
  • Лауреатка поетичного фестивалю «Молоде вино» (2001);
  • Отримала стипендію мера Києва для обдарованої молоді (2001);
  • Отримала грант Президента України для творчої молоді (2004);
  • Лауреатка Бієннале актуальних мистецтв України Форуму творчої молоді України (2004);
  • Лауреатка премій «Культреванш» (2004) та «Благовіст» (2006);
  • Переможниця конкурсу «Урба-перехрестя» (1 місце, 2014 рік);
  • Книжка «Восьмищось» перемогла в номінації «Перша книжка малюка» (Топ Барабуки — 2020);
  • Книжка «Овва як бува. Абетка з історії України» перемогла у номінації «Література для дітей від 0 до 6» BookForum Best Book Award (2021);
  • 2021-22 рр - стипендистка Lane Kirkland Scholarship Program (Kraków, Poland);
  • Відзнака "Амбасадорка української дитячої літератури у світі" від ТОПу "БараБуки" (2022);
  • Премія імені Лесі Українки (2022) у категорії Літературі твори для дітей та юнацтва за книгу віршів «Як правильно ревіти?»[4]

Родина

ред.

Цитати

ред.

«Вірші народжуються в тій частині тіла, що відповідає за сон. Поезію найкраще читати, коли всі вдома сплять. Тоді ліпше відчуваєш».[5]

Громадська позиція

ред.

У червні 2018 підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[6]

Публікації

ред.

Посилання

ред.
  Зовнішні відеофайли
  відеопоезія Олександра Хоменка на вірш Олесі Мамчич «Ідеальний дім» на YouTube
  Літературне читання. Олеся Мамчич на YouTube
  відео з інклюзивного проекту «Почути» на YouTube
  відео виступу у Варшаві під час Польського літературного туру, вересень-2014 на YouTube
  програма «Україна єдина», відеоінтерв'ю на YouTube
  програма "Місце зустрічі — Хрещатик, 26, відеоінтерв'ю на YouTube

[3] [Архівовано 12 березня 2018 у Wayback Machine.]Олеся Мамчич: Дитяча проза особливо близька до поезії [Архівовано 12 березня 2018 у Wayback Machine.]

Про ув'язнення Олександра Кравцова під час Євромайдану

ред.
  Зовнішні відеофайли
  Виступ Олесі Мамчич на Майдані, віче, лютий 2014 на YouTube
  Виступ на Громадському телебаченні на YouTube
  Олександр Кравцов на Громадському тв на YouTube

Новини

ред.
  Зовнішні відеофайли
  Олександр Кравцов, автомайданівець: коментар із зали суду 24.01.14 на YouTube

Спогади

ред.
  Зовнішні відеофайли
  Виступ зі спогадами на YouTube
  1. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Весела Абетка. Читанка. Олеся МАМЧИЧ «А на нас упав ананас». abetka.ukrlife.org. Архів оригіналу за 8 лютого 2020. Процитовано 11 березня 2020.
  3. ↑ Олеся Мамчич. Сонце пішло у декрет, В'ячеслав Левицький | КРИТИКА. krytyka.com (укр.). Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 11 березня 2020.
  4. ↑ Стали відомі лауреати премії імені Лесі Українки у 2022 році. Укрінформ. 26 грудня 2022. Архів оригіналу за 3 червня 2023. Процитовано 14 жовтня 2023.
  5. ↑ 1576.ua - Постаті - Мамчич Олеся. 1576.ua. Архів оригіналу за 12 вересня 2019. Процитовано 11 березня 2020.
  6. ↑ An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] Open Democracy, 06.06.2018

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мамчич_Олеся_Олександрівна&oldid=41824909