Мамоничі
POL COA Lis.svg
Лис[1]
Опис герба: >>>

Родоначальник: Іван Мамонич
Підданство: Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg Річ Посполита

Мамоничі (біл. Мамонічы) — литовсько-руський купецький, а пізніше також і шляхетський рід.

ПоходженняРедагувати

Кузьма і Лукаш — білоруські видавці, книготоргівці, громадські діячі 2-ї половини 16 — початку 17 ст. Родом з Могильовщини, вони оселилися у Вільно і займали високі посади у Великому князівстві Литовському. Лукаш був скарбником, Кузьма — бурмістром Вільно. При підтримці братів Зарецьких організували у Вільно друкарню, куди переїхав із Заблудова (нині м. Заблуду, Польща) П.Мстиславець, який видав у цій друкарні 1576 Псалтир. Кузьма й Лукаш продовжили видавничу справу, підтримували тісні контакти з першодрукарем І. Федоровим та українськими культурно-освітніми осередками — князів В.-К.Острозького й А.Курбського, а також Віленським братством і Львівським братством. М. сприяли поширенню освіти й збереженню православних традицій. Після смерті І.Федорова вони викупили 1588 частину його заставленого друкарського обладнання. М. видавали псалтирі, часослови, Апостол, Євангеліє, Євангеліє учительне, тріоді, служебники (див. Богослужбові книги в православ'ї), а також букварі, граматики. 1586 видали «Кграматику словенська язика», рукопис якої було взято з Острога, а також уривок діалектики Й.Спаненберга «О силогизме», перекладений кн. А.Курбським. Ця книга призначалася для шкільного вжитку на укр. і білорус. землях. Від 1593 друкарню очолив син Кузьми Левон, який займав проунійну позицію. Друкував твори Іпатія (Потія), Йосифа-Вельямина (Рутського), а також правничу літературу. Опублікував 1588 3-й Литов. статут (див. Статути Великого князівства Литовського; у перекладі польською мовою 1614), видавав постанови вальних сеймів, «Трибунал обивателям Великого князівства Литовського» (1586) тощо. Друкарня діяла до 1623. За цей час у ній було опубліковано бл. 85 видань церковнослов'янською, руською книжною та польською мовами. М. — автори передмов, присвят до деяких своїх видань. У них вміщені світські гравюри, герби та геральдичні вірші, зокрема А.Римші. Друкарня М. сприяла єднанню зусиль укр. та білорус. народів у розвитку власної культури, поширенні освіти.

Опис гербаРедагувати

 
Герб з ініціалами Лукаша Мамонича

На червоному полі біла стріла, на ній дві перетинки, так прироблені, що видаються за два хрести, над шоломом лис, який ніби вистрибує, задніх лап у нього не видно, тільки задертий хвіст, передні лапи випростані, сам головою обернений на лівий бік щита[2].

  Не преподобно убо о благих молчати,
Яко же и не тая жде воспоминати.
Стрѣла убо воздух прерѣзує высоко,
Туголучно испущена летить широко.
Крест же паче сея небеси ся касаєт,
Сего носяй свѣтлѣє паче всѣх бываєт.
 

— Вірш Леонтія Мамонича на герб Лукаша Мамонича[3]

Родова схемаРедагувати

Іван Мамонич (*? — †?)

  • Богдан (*? — †?)
  • Кузьма (*? — †1607?)
    • Леонтій (*? — †після 1625[4])
  • Лука (Лукаш) (*? — †1606?)

ПриміткиРедагувати

  1. ДО ІСТОРІЇ ПАПЕРУ ВІЛЬНЮСЬКОГО ЄВАНГЕЛІЯ (БЕЗ СИГНАТУР) 1600 р. ДРУКАРНІ МАМОНИЧІВ
  2. Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J. — T. 6. — S. 124. (пол.)
  3. АСТРАЛЬНІ СИМВОЛИ НА ГЕРБАХ УКРАЇНСЬКОЇ ШЛЯХТИ XVI – XVIII СТОЛІТЬ
  4. Славянамоўная паэзія Вялікага Княства Літоўскага XVI—XVIII стст / НАН Беларусі, Ін-т мовы і літ. імя Я. Коласа і Я. Купалы; уклад., прадм. і камент. А. У. Бразгунова. — Мн., 2011. — С. 13. — 901 с. — (Помнікі даўняга пісьменства Беларусі). — 400 экз. — ISBN 978-985-08-1291-9

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Зернова А. С. Типография Мамоничей в Вильне. В кн.: Книга: исследования и материалы, сб. 1. М., 1959
  • Каталог белорусских изданий кирилловского шрифта ХVI–ХVII вв., вып. 1–2. Л., 1973–75
  • Ісаєвич Я. Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. Львів, 1983
  • Галенченка Г. Я. Мамонічы. В кн.: Францыск Скарына і яго час: Энцыклапедичны даведнік. Мінск, 1988
  • Ісаєвич Я. Д. Українське книговидання: Витоки. Розвиток. Проблеми. Львів, 2002.