Мамайсур Борис Сергійович
Мамайсур Борис Сергійович (15 серпня 1938 — 19 жовтня 2003) — поет-шістдесятник, член Національної спілки письменників України з 1999 року.
| Мамайсур Борис Сергійович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 15 серпня 1938 Сенькове, Куп'янський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 19 жовтня 2003 (65 років) Хмельницький, Україна |
| Країна |  Україна |
| Діяльність | поет |
| Alma mater | ХБІ (1962) |
| Знання мов | українська |
Біографія
ред.Народився 15 серпня 1938 року в селі Сенькове Куп'янського району Харківської області. У 1944 році з батьками переїхав у село Вороньків Бориспільського району Київської області. Тут закінчив десятирічку.
Працював у редакції Бориспільської районної газети. Згодом поступив у Харківський бібліотечний інститут, який закінчив 1962 року. Того ж року його вірші надруковано в колективному збірнику «Щасливої дороги!», на них звернув увагу Максим Рильський й процитував у передмові «Весняне зілля». Наступного року в Держлітвидаві України виходить збірка поезій Бориса Мамайсура з риторичною назвою «Чи буде шторм?». Працював у бібліотеці імені КПРС.
У результаті важкої хвороби з 1965 року перебував на пенсії, але не полишав віршувати. Неодноразово бував на квартирі Івана Світличного, листувався з ним.
1965 року в Празі чеською мовою надруковано колективну збірку «Mlada sovetska poezie: ukrajinsti basnici» (Молода українська поезія: українські поети), до якої увійшли й вірші Бориса Мамайсура. Василь Стус у «Най будем щирі…», розкритикувавши публіцистичність його поезії, наприкінці залишає читачеві трохи упевненості: «Б. Мамайсур тільки починається».
І лише 1997 року в київському видавництві «Сфера» з'являється нова збірка віршів «Другий початок» із передмовою Івана Дзюби. Третя Мамайсурова збірка «Йди і говори» (2006) вийшла посмертно завдяки старанням письменників Миколи Карпенка і Петра Засенка, які зберігали його неопубліковані раніше вірші.
Борис Мамайсур з 1985 року жив у місті Хмельницькому, де й помер 19 жовтня 2003 року.
Пам'ять
ред.Вулиці та сквери
ред.На честь Бориса Мамайсура у 2022 році було перейменовано вулицю Лермонтова у Хмельницькому[1].
Джерела
ред.- Тв.: Щасливої дороги! [Текст]: Твори молодих авторів Радянської України / Передм. М. Рильського. — К.: Худож. літ., 1962. — 302 с.; Чи буде шторм? — К.: Держлітвидав України, 1963.
- Mlada sovetska poezie: ukrajinsti basnici / Упорядн. Орест Зілинський. — Прага, 1965.
- Другий початок./ Передм. І. Дзюби. — К.: Сфера, 1997; Йди і говори. Поезії. З неопублікованого. — К.: Видавець Карпенко В. М., 2006. — 114 с.
- Він з нами був: Борис Мамайсур у спогадах і листах / редактор-упорядник В. П. Мацько; ред. М. Т. Скорик. — Хм.: ФОП Цюпак А.А, 2013. — 132 с.
Примітки
ред.- ↑ У Хмельницькому вулицю і провулок перейменували на честь загиблого львів'янина Юрія Руфа (укр) . "Еспресо.Захід"!. Процитовано 02.07.2022.