Відкрити головне меню

Карпенко Микола Іванович

Микола Іванович Карпенко
Mykola Karpenko.jpg
Народився 14 серпня 1925(1925-08-14)
с. Вороньків Бориспільського району
Помер 12 червня 2007(2007-06-12) (81 рік)
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Національність українець
Діяльність поет, журналіст, перекладач
Alma mater Київський інститут політології та соціального управління
Мова творів українська
Жанр Поезія
Нагороди Літературна премія імені Мирослава Ірчана
Літературна премія імені Володимира Сосюри
Літературна премія імені Павла Тичини
премія «Благовіст»

Мико́ла Іва́нович Карпе́нко (нар.14 серпня 1925(19250814), с. Вороньків Бориспільського району — пом.12 червня 2007) — український поет, перекладач, автор багатьох поетичних збірок, член Спілки письменників України.

БіографіяРедагувати

Народився в с. Воронькові Бориспільського району в селянській родині. У 1943 р. йде до лав Радянської армії та відразу потрапляє на Лютізький плацдарм, де був поранений. Служив в армії до 1950 р.

Перше місце роботи — Бориспільська районна газета «Колективіст». Потім призначається редактором політвідділівської газети Бурштинської МТС на Івано-Франківщині. Навчався у Вищій партійній школі в Києві. Впродовж 25 років жив і працював в Івано-Франківську. Працював редактором у видавництвах «Каменяр», «Карпати». Поєднував журналістську роботу з діяльністю керівника обласного літературного об’єднання. З 1971 р. був відповідальним секретарем Івано-Франківської обласної організації Спілки письменників України. З 1975 р. жив і працював у Києві.

ТворчістьРедагувати

У 1950 р. а альманасі «Літературна Одеса» були надруковані перші вірші. Перша збірка поезій «Стежками юності» опублікована 1960 р. До 1990 р. вийшли друком близько 20 збірок віршів Івана Карпенка. Успішно виступав в ятнрі гумору та сатири (кн. «Особиста каланча Гаврила Квача», 1963, 1972; «Скорочений Ціцерон», 1982).

Основні збірки: «Невідправлені листи» (1965), «Озброєна муза» (1970), «Перевесло» (1975), «З висоти поля» (1978), «Дієслово» (1980), «Блискавиці» (1984), «Вибране» (1985).

Після 1990 р. виходять нові книжки «Двоє з листопаду», «Благовіст», поетичні переспіви «Велесової книги» та біблійних книг — Йова, Еклезіаста, Ісаї, псалмів та приповістей Соломонових та ін. Він також автор ряду віршованих книг з Історії України («На Перуновій обмілині», «Шапка Мономаха», «Заступила чорна хмара та білую хмару»…), зокрема і з часів князювання Володимира Великого та Володимира Мономаха.

2003 написав поему-роздум «Отаман Черпак»[1], присвячену односельцю Іванові Черпакові — командиру Вороньківської сотні, що в лютому 1919 дала бій під більшовицькій орді та на два дні зупинила її просування на Київ.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Отаман Черпак. Поема-роздум.[недоступне посилання з червень 2019]
  2. Kiev.prom.ua[недоступне посилання з липень 2019]

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати