Мамаду Голого
Мамаду́ Голого́ (Mamadou Gologo, повне ім'я Мамаду Ель Бешір Голого Mamadou El Béchir Gologo; *1924, Кулікоро, Французький Судан, нині Малі — 21 березня 2009, Бамако) — малійський письменник, журналіст і політик.
| Мамаду Голого | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1924 Кулікоро, Малі |
| Помер |
21 березня 2009 Бамако, Малі |
| Країна |
 Малі |
| Діяльність | політик, письменник, журналіст |
| Alma mater | Вища нормальна школа Вільяма Понтіd |
| Знання мов | французька |
| Партія | Суданський союз-Африканське демократичне об’єднанняd |
З життєпису ред.
Після початкової освіти в Кулікоро (1931—1936), потім навчання у регіональній школі Бамако (1936—1938) Мамаду Голого продовжив навчання в тамтешньому (Бамако) престижному ліцеї Lycée Terrasson de Fougères, а згодом у нормальній школі В. Понті на острові Горе (Сенегал) і нарешті в Медичній школі Дакара, де отримав диплом африканського лікаря в липні 1948 року.[1]
Після вступу до лав французької колоніальної армії у вересні 1949 року він здійснював медичну практику в Катібугу, Дуенца, Сікассо і Рарусі. Його тричі відстороняли від роботи, допоки в 1950 році не звільнили остаточно за його політичні переконання.
Від 1953 року працював у службі охорони здоров'я Офісу Нігеру.[1]
Мамаду Голого був активістом партії Суданський союз-Африканське демократичне об’єднання (Union soudanaise-Rassemblement démocratique africain, скорочено US-RDA), зокрема входив до національного політичного бюро та був її прессекретарем (1959). Він був редактором L'Essor, тодішнього органу US-RDA та головою Національної спілки журналістів Малі.[1]
У Французькому Судані обіймав послідовно посади керівника апарату Міністерства охорони здоров'я (1957—1958), заступника директора інформаційної служби (1958—1959), уповноваженого з інформації (1959—1960). Перший президент незалежної Малі Модібо Кейта призначив М. Голого міністром інформації, і він був на цьому посту аж до державного перевороту Муси Траоре 19 листопада 1968 року. Він був депортований і ув'язнений без суду, а потім звільнений в 1971 році.[2]
Став членом-засновником Демократичного руху (Mouvement démocratique), також генеральним секретарем US-RDA (1991—1996), першим віцепрезидентом (1996—1997), а згодом почесним президентом (від 1997 року).[1]
Як письменник Мамаду Голого опублікував збірку віршів «Моє серце — вулкан» (Mon cœur est un volcan) у 1961 році, потім роман Le rescapé de l’Ethylos (1963), поетичну збірку «Африканське торнадо» (Tornade d’Afrique, 1966) і нарешті ще одну збірку поезій «Моє серце лишається вулканом» (Mon cœur reste un volcan) у 1998 році.
Володар золотої медалі незалежності, президент Амаду Тумані Туре присвоїв йому посмертно малійський Національний орден.
Бібліографія ред.
- Поезія
- Mon cœur est un volcan (1961)
- Tornade d’Afrique (1966)
- Mon cœur reste un volcan (1998)
- Романи
- Le Rescapé de l’Ethylos (1963)
- Moudaïna (1995)
- Публіцистика
- La Chine, un peuple géant, un grand destin (1965), одночасно випущений англійською China: A Great People, A Great Destiny